Ти куди, Одіссею, від дружини, від дітей» А скільки дітей було в Одіссея, Культура
Цей Одіссей, щоб йому провалитися, Дома Одіссею ніяк не сидиться, А дружина йде слідом за ним і зітхає, І ламаючи руки, каже: «Ти куди, Одіссею, від дружини, від дітей, Одіссей, Одіссей, Милий Одіссей, милий Одіссей!» Ішла б ти додому, Пенелопа!
Стародавній грек Гомер написав «Одіссею» і почав її з того, що Одіссей у полоні у дочки Атланта (її ім'я — Каліпсо), він дуже хоче додому. За нього клопочеться Афіна, дочка Зевса (незрозуміло, чому саме в цей момент), вона дорікає батькові в тому, що його не цікавлять страждання Одіссея. Папа виправдовується: він радий би допомогти, але його брат Посейдон - владика морів - злий за те, що Одіссей вибив єдиному синові Посейдона Поліфему єдине око. І невтішний та мстивий тато Посейдон здуває кораблі Одіссея від рідних берегів.
У Одіссея в Ітаці - місті, де він царював, - дружина та син. Зараз у його будинку натовп наречених, вони без кінця балують. Син не знає, як із цим впоратися. Афіна збирається в Ітаку, «щоб там синові Одіссеєва бадьорості більше вселити і вкласти йому мужність у серце».
Вона просить Зевса відправити на острів, де нудиться (нібито) у полоні Одіссей, свого підручного Гермеса передати господині острова Каліпсо наказ звільнити Одіссея.
Сама Афіна оголошується у будинку Одіссея. Її зустрів Телемах — син Одіссея, провів до столу, де наречені готують чергове бенкет, посадив у крісло, сів поруч, щоб спробувати дізнатися щось про батька. Коли женихи, наситившись, зажадали співака, Телемах звернувся до Афіни:
«Тільки одне на розумі ось у цих — кіфара та пісні. 160 Не дивно: розточують вони тут чужі багатства — Чоловік, чиї білі кістки, що згнили десь, дощ Мочить на суші чи вморе люті хвилі качають».
Афіна підказала Телемаху, що він має робити. Телемах перервав бенкет, запропонувавши нареченим піти з дому та продовжувати гулянку у кожного з них по черзі, а не знищувати його майно.
Наступного дня Телемах збирає народ на площу і звертається до нього з проханням припинити пограбування батьківського дому. І тут один із городян виступає зі звинуваченнями Пенелопи: вона, мовляв, усіх обнадіює, вже четвертий рік морочить усім голову. Нібито вона сказала, що має спрясти саван своєму загиблому чоловікові. А з'ясувалося, що вдень вона пряде, а вночі розпускає.
На цих зборах починається суперечка: що робити з незламною Пенелопою, що повинні робити наречені, як вчинити жителям Ітаки з бандою, яка руйнує дім їхнього царя. Народ нічого не вирішив, наречені повернулися до будинку Одіссея продовжувати гулянку. Мало того, вони заявили, що якби Одіссей зараз з'явився і захотів позбутися непроханих гостей силою, вони б його прикінчили.
Телемах горить бажанням поїхати на пошуки батька. Афіна знайшла йому корабель, зібрала команду матросів, і Телемах сплив від рідних берегів. Наречені тим часом змовляються вбити Телемаха, коли він повернеться додому.
А що з Одіссеєм? Він на острові з німфою Калліпсо. Вона вже отримала наказ Зевса відправити бранця додому. Вона вмовляє його залишитися, але вмовляння не діють: їй, безсмертній і вічно юній, він віддає перевагу Пенелопу, хоче повернутися на батьківщину. Остання ніч на острові:
«А сонце зайшло, і сутінок спустився. Обидва в печеру увійшли, в куточок пішли затишний і насолодилися любов'ю, всю ніч провівши нерозлучно».
На ранок Одіссей спорудив собі пліт і подався в плавання. Після довгої боротьби звітрами Посейдона він прибув Ітаку. На березі йому з'явилася Афіна, розповіла про те, що коїться в його будинку і як йому треба поводитися: не треба нікому говорити, хто він насправді. Афіна повідомила йому про страждання Пенелопи, про те, що вона чекає його в сльозах і смутку, про те, що вже три роки його будинок беруть в облогу наречених, які поводяться як панове.
Афіна старить Одіссея, робить його невпізнанним:
Зморщу прекрасну шкіру твою на членах пружних, Череп від русявого волосся оголю і рубищем бідним.
Одіссей у такому вигляді добрів до свинопасу, отримав притулок, якийсь одяг, їжу. Він сказав господареві, що хоче потрапити до будинку Одіссея і змішатись із натовпом наречених.
Тим часом минув рік, Телемах теж повертається до Ітаки, але не входить до міста: Афіна попередила його, що наречені готують йому смерть. Телемах прямує ще й до свинопасу, у якого знайшов притулок його батько (як змовилися). Знову з'являється Афіна. Вона повертає Одіссею нормальний вигляд. Телемах не вірить, що перед ним батько (та й дізнатися його він не може: Телемах був рік, коли Одіссей відбув з Ітаки). Все-таки Одіссей переконав Телемаха, що він його батько.
Обидва розчулилися, розплакалися. Заспокоївшись, почали думати, як забрати наречених — їх близько 100 людей разом із слугами.
Вирішили так: Телемах пробирається до будинку і ховає всю зброю від гостей (залишає списи собі та Одіссею). Одіссей у вигляді старця теж прийде додому. І якщо женихи почнуть його ображати, Телемах має залишатися спокійним, доки Одіссей не кивне головою (це умовний знак, що Афіна вже все приготувала для помсти).
Телемах прийшов додому, зустрівся з матір'ю та домашніми, потім привів у будинок Одіссея у вигляді старця.збирання. Повечеряли. Пенелопа попросила Телемаха розповісти, що він знає про батька, але Телемаху не було чого сказати.
Наступного дня — черговий бенкет. Телемах прибирає всю зброю в комору, іде спати. Пенелопа хоче дізнатися у старця (Одіссея), що йому відомо про її чоловіка.
Одіссей розповідає про себе, більше бреше, але так гарно, що Пенелопа захотіла вигнати всіх наречених і залишити лише Одіссея.
Вона веліла вимити і переодягнути мандрівника. Серед служниць була та, яка його виростила, і вона впізнала його по шраму на нозі, що Одіссей дістав у дитинстві. Служниця вже готова була сказати пані, що це її чоловік, але Одіссей під страхом смерті заборонив їй це робити.
Пенелопа тим часом вирішила: вона вийде заміж за того, хто з лука Одіссея однією стрілою проб'є дванадцять мідних сокир (цибуля лежала в її коморі). Вранці Телемах встановив сокири, взяв лук і спробував натягнути тятиву. Це не вдалося ні йому, ні нареченим. Одіссей просить дати йому цибулю. Наречені проти, але Телемах – на правах голови будинку – розпоряджається дати жебраку цибулю.
Одіссей просить служницю прибрати подалі всю прислугу і замкнути двері: ніхто не повинен ні вийти, ні увійти.
Цибуля Одіссея. Він натягує тятиву:
«Вперед нахилившись і націлившись, гостру випустив з лука стрілу. Миттєво через дірки ручок усіх сокир, жодної не зачепивши, пролетіла важка міддю стріла.
Одіссей пропонує раніше повечеряти: треба засвітло насолодитися і їжею, і питтям, і музикою. Після цієї фрази починається відстріл женихів. Перша стріла вклала самого балакучого. Інші почали кричати, що він, мовляв, не знає, яке лихо на нього чекає. А напасти вони не можуть — усю зброю прибрано.
І тут Одіссей відкривається своїм ворогам:
«А, собаки! … Ви мій дім розоряли, Спати насильно з собою моїх примушували невільниць, Шлюбу з моєю дружиною за життя мого домагалися!»
Одіссей із Телемахом перебили всіх.
Скінчилася ця історія тим, що Одіссей постав перед зборами міста. Його звинуватили в тому, що він 20 років тому зібрав цвіт молоді, відвіз їх і повернувся один — усі загинули. Мало того, він убив усіх молодих людей – наречених Пенелопи. Щоправда, серед обвинувачів були ті, хто розумів справедливий гнів Одіссея.
Ці збори могли перерости в побоїще, але втрутилися боги-олімпійці і все закінчилося миром. Чи надовго цього ніхто до нас не доніс.
Скільки дітей було в Одіссея? Від Пенелопи один. Про решту — нічого невідомо.