Тибет заселили на кілька тисячоліть раніше, ніж вважалося.
Люди прийшли на нагір'я Тибету ще до того, як навчилися сільському господарству.
У статті докладно описані відбитки рук і ніг, які виявили 1998 року неподалік села Тшусанг, на висоті близько 4,3 тисячі кілометрів – саме ці відбитки й стали найстарішим свідченням присутності людей на нагір'ї Тибету. Деякі фахівці вважають, що їх могли залишити під час короткочасних сезонних міграцій ті, хто насправді жили значно нижче, що піднімалися сюди лише час від часу.
Крім того, зсув у часі заселення також добре узгоджується з генетичними дослідженнями: ДНК сучасних тибетців показують, що вони почали адаптуватися до непростих високогірних умов близько 8 тисяч років тому. Високогірні райони (понад 8 тисяч метрів над рівнем моря) були останніми куточками планети, де з'являлися люди.
Тяжкі умови створювали своєрідну природну лабораторію: люди повинні були пристосуватися до них фізично, генетично та психологічно. Причому підкорення нагір'я Тибету сталося задовго до появи сільського господарства (5,2–3,6 тис. л.н.). Очевидно, першопрохідникам довго доводилося досить довго боротися за своє існування, поки нова форма господарювання не дозволила здобути перемогу над природою: разом із сільським господарством почалося стале зростання населення.