Типи об’єктних словосполучень двома мовами
Вільні об'єктні словосполучення являють собою двочлен або тричлен, у якого обидва компоненти, стрижневий і залежний, з'єднані за допомогою підпорядкованої
об'єктного зв'язку. Об'єктні відносини набувають своє матеріальне вираження у вигляді низки конкретних прийомів, якими у разі служать: 1) управління, відмінкове, безприйменникове чи прийменникове; 2) примикання; 3) валентність дієслова - одно-або двовалентність; 4) становище залежного слова стосовно стрижневого - препозиція або постпозиція.
Для об'єктних словосполучень особливе значення має валентність дієслова, під якою розуміється здатність дієслова брати участь у поєднання коїться з іншими словами в реченні. У сучасному мовознавстві виявлено такі види валентності: суб'єктна валентність, якщо мають на увазі здатність дієслова поєднуватися з підлягає речення; об'єктна валентність, під якою розуміється здатність дієслова поєднуватися з одним, двома чи кількома об'єктами; предикативна валентність, що означає здатність стрижневого компонента поєднуватися з іншим дієсловом і разом з ним утворювати складову присудка, і деякі інші.
Для визначення типів об'єктних словосполучень важливе значення має саме об'єктна та предикативна валентність, оскільки вона має пряме відношення до складу та структури словосполучення.
На підставі сказаного вище ми можемо визначити об'єктне словосполучення як двочлен або тричлен, утворені на кшталт підрядного зв'язку і характеризуються такими критеріями, взятими в їх взаємозв'язку: 1) об'єктним синтаксичним зв'язком; 2) управлінням чи примиканням; 3) валентністю дієслова; 4) препозицією чи постпозицією залежного слова стосовно стрижневого,
Поєднання цих критеріїв, взятих усистемі, утворює ту стійку сукупність ознак, яка може бути визначена «як тип об'єктного словосполучення, що розглядається як одиниця зіставлення».
Так як всякий тип являє собою абстрактне поняття, що реалізується в мові у вигляді деякої множини конкретних мовних величин, то ми можемо сформулювати визначення типу об'єктного словосполучення так: об'єктне словосполучення являє собою двочленну або багаточленну модель, що має номінативну функцію, організовану на основі об'єктної стійким поєднанням певним чином виражених синтаксичних і валентностних відносин і має певне розміщення компонентів.
Для всіх типів об'єктних словосполучень стрижневим компонентом є перехідний дієслово. Як залежний компонент можуть використовуватися найчастіше іменники або особисті та вказівні займенники, рідше дієслова в одній з існуючих у цій мові неособистих форм, а також прикметники та числівники.
Оскільки об'єктні словосполучення в українській та англійській мовах мають типологічно різні способи вираження об'єктного зв'язку, тому що в українській мові провідним прийомом вираження об'єктного зв'язку є управління, а в англійській — примикання, то можна заздалегідь передбачати наявність в обох мовах відмінностей у типології об'єктних словосполучень .
Валентність перехідного дієслова також має значення виділення типів об'єктних словосполучень в мовах; залежно від цього ми розрізняємо прості об'єктні словосполучення, якщо дієслово одновалентне, і складні словосполучення, якщо дієслово дво- і більш валентне. У складі простих об'єктних словосполучень ми виділяємо такі типи:
I. Тип об'єктно-постпозитивний зуправлінням, тобто зі структурою К+Ас
До цього типу належать словосполучення, у яких залежний компонент виражений іменником, прикметником, займенником або чисельним у формі знахідного відмінка в українській мові або загального відмінка в англійській мові.
ском. Стрижневий компонент — одновалентне перехідне дієслово, хоча в окремих випадках в українській мові він може бути виражений також дієсловом у формі-ся.
Цей тип словосполучень широко представлений українською мовою і, як побачимо нижче, займає дуже скромне місце в англійській мові, де управління як засіб вираження об'єктного зв'язку має незначне використання.
Залежно від типу управління - прямого або непрямого, можна виділити два підтипи: підтип з прямим об'єктним керуванням і підтип з непрямим об'єктним керуванням.
1. Підтип з прямим об'єктним управлінням розпа дається на дві групи в залежності від відмінка, в якому стоїть пряме доповнення:
а) група з об'єктом у знахідному відмінку; структура словосполучень цієї групи Ю + АаСС або K v + АаСС, залежно від того, якою частиною мови представлений об'єкт — іменником або займенником. Словосочення танія цієї групи поширені в українській мові, і обо значають вони як чисто об'єктні відносини, так і відношення кількісні (тимчасові або просторові):читати книгу, пиляти дерево, зустрічати брата (літак), дивитися телевізор (фільм, балет і т. д.);прожити літо, працювати, день і ніч, проїхати станціюі т. д.;
б) група з об'єктом в об'єктному відмінку; структура сло поєднань K v + Aobj. Словосполучення цієї групи пред поставлені тільки в англійській мові, де форму об'єктного відмінка набувають тількиособисті займенники; порівн.: to ask him, to tell me, to see them і т. д. Словосполучення з об'єк тому іменником відносяться до типу словосполучень з примиканням.
2. Підтип з непрямим об'єктним управлінням рас падається на три групи залежно від тієї форми відмінка, яку приймає залежний компонент:
а) група з об'єктом у давальному відмінку; залежний ком понент виражає особу чи предмет, куди спрямовано действие; порівн.:заздрити другу (приятелю, людині, встині хуі т. д.),вірити дружині (брату, товаришуі т. д.),пояснювати учневі (дитині, студенту і т. д.);
б) група з об'єктом у орудному відмінку; залежний компонент позначає предмет, за допомогою якого здійснює-
шаетея дія, або тимчасовий або просторовий відрізок, або спосіб, за допомогою якого здійснюється дія; порівн.:стукати молотком (палицею, олівцемі т. д.),махати рукою (хусткою, капелюхом), їхати лісом (полем, берегом), співати басом (тенором, фальцетомі т.д.);
в) група з об'єктом у родовому відмінку; залежний компонент означає предмет, що є об'єктом бажання, або частина предмета, на який поширюється дія, і т. д.: просити допомоги, бажати успіхів; випити води, купити чаю (цукор, хліб і т. д.).
українські словосполучення, що стосуються першого та другого підтипів, відповідають як безприйнятні, так і прийменникові словосполучення з примиканням в англійській мові, тобто словосполучення, що стосуються інших типів.
П. Тип об'єктно-постпозитивний із примиканням, тобто зі структурою К+А
У цьому типі словосполучень синтаксичний зв'язок не отримує жодного морфологічного оформлення і виражається примиканням та твердим порядкомрозташування членів словосполучення. Цей тип об'єктних словосполучень характерний для англійської мови, де її можна вважати провідним.
Стрижневим компонентом тут служить одновалентне перехідне дієслово; залежний компонент зазвичай виражений іменником або дієсловом в одній з неособистих форм.
Залежно від характеру валентності, у цьому типі можна виділити два підтипи.
1. Підтип із об'єктною валентністю. Залежний ком понент виражений іменником у формі так званого загального відмінка; словосполучення цього підтипу мають струк туру K v + А"; порівн.: to fly a plane -пілотувати саме років,to run a factory -керувати фабрикою,to send a telegram —надіслати телеграму.
2. Підтип із предикативною валентністю. Залежний компонент виражений однією з неособистих форм дієслова, у зв'язку з чим до цього підтипу входять дві групи словосполучення ний:
а) інфінітивна група зі структурою K v + АГП, у якій залежний компонент має форму інфінітиву. Ця група представлена як в українській, так і в англійській мові; порівн.: русявий.вирішити залишитися- англ, to decide to remain;намагатися зрозуміти- англ, to try to understand;
б) герундіальна група, в якій залежний компон нент виражений специфічною для англійської мови фор мій герундія. Стрижневий компонент — дієслово, яке входить до числа дієслів, що відносяться до семантичних поля початку і кінця дії, семантичного поля бажання і т. д. Структура цього словосполучення K v + Ager; пор.: to begin singing -почати співати, заспівати,to start travel ling -почати подорожувати,to stop crying -перестати плакатиі т.д.
З наведених прикладів видно, що англійським словосполученнямцього підтипу відповідають словосполучення