Трагікомедія, написана ним самим
Італійський нападник Маріо Балотеллі так глибоко закопав свій талант, що важко віриться в те, що він ще зможе його проявити. Хоча «Ліверпуль» і готовий продати футболіста, охочих поки що не перебуває.
Зрештою, Маріо Балотеллі так довго перебував на своїй власній планеті, що немає вже сенсу сподіватися, що настане момент, коли він, нарешті, знайде колектив з атмосферою, що влаштовує його, і гадати, чи буде це коли-небудь взагалі.
Але це не станеться, поки він сидітиме склавши руки. Ніхто вже й не чекає на диво від Маріо. Історія про втрачений талант була б до неможливості сумної, якби це не тривало стільки часу, що всі вже змирилися з цією думкою.
Він так глибоко закопав свій талант, що важко віриться, що він ще зможе його проявити. Але це тривало стільки часу, що ніхто вже не здивований, що в Ліверпулі все закінчується настільки сумно. Якось один із журналістів "Il Corriere della Sera" написав: "Він має неймовірну здатність приносити радість, коли приходить, але ще більше щастя доставляє його відхід".
Гранди перестали цікавитися ним, і, здається, тільки зараз у «Ліверпулі» усвідомили, наскільки прорахувалися, придбавши його рік тому. Але найдражливіше у всій цій історії з Балотеллі – це те, що цей провал був абсолютно передбачуваним. І навіть колеги на нещастя з «Манчестер Сіті» попереджали про можливі наслідки, але ніхто не став їх слухати. Напрошується питання: невже Брендан Роджерс справді думав, що йому вдасться, то чого не змогли досягти ні Жозе Моурінью, ні Чезаре Пранделлі, ні Роберто Манчіні, а саме зробити з Балотеллі повнофункціонального,професійного футболіста, якому не чуже зв'язне, адекватне мислення?
Те, що відбувається зараз, анітрохи не дивує тих, хто ще пам'ятає, як він доводив Манчіні в «Манчестер Сіті» та інші витівки людини, яка володіє медаллю з написом "Професіоналізм, Ретельність, Смиренність", і нітрохи їй не відповідає.
Але в "Манчестер Сіті" ніхто не відштовхував Балотеллі. Він сам вибрав таку поведінку, і головною його розвагою після тренування було те, що він сидів на бетонній сходинці із сигаретою, все ще у тренувальній формі. У такі моменти компанію йому становив лише рудий кіт на прізвисько Вімблейдон, який жив на базі «міщан» ще з часів Кевіна Кігана, і прозваного так через те, що колумбійський помічник головного тренера Хуан Карлос Осоріо так називав "Вімблдон". Ніхто не проводив з ним стільки часу, як Балотеллі, який постійно розповідав коту про свої невдачі на полі. Після того, як рудик зник у невідомому напрямку, у клубі всі почали підозрювати, що той поїхав у квартиру Маріо Балотеллі - на задньому сидінні його "Феррарі", розмальованого у камуфляж.
Якщо згадати, то Маріо все ж таки мав деякі видатні якості і був досить відомий, щоб Національний музей футболу серед своєї експозиції виставив один з найхимерніших його головних уборів. Напевно, багато хто згадає це щось, на вигляд схоже на півнячий гребінь. Але крім цієї, було безліч інших, менш невинних історій про його професійні стандарти, або, вірніше, відсутність таких. Через стільки років стає якось стомливо спостерігати, як ця людина все ще не може перерости важкий підлітковий вік і дивитися на те, як у покарання за його витівки цей багатообіцяючий талановитий футболіст.тренується на окремому майданчику, не приєднуючись до команди.
Манчіні з прикрощами згадує ще один неприємний епізод. Якось перед матчем він дав Балотеллі особливі доручення щодо того, де йому діяти. Уважно все вислухавши, той вийшов на поле і почав грати зовсім на іншій позиції і на обурені вигуки тренера тільки зневажливо відмахувався і відводив очі. Приблизно те саме відбувалося й у Роджерса. А ще більш дратівливим у поведінці Балотеллі є те, що він так і не потрудився вивчити імена одноклубників по Ліверпулю аж до зимової перерви.
Але що ж можна сказати про його кар'єру, судячи з цін на трансферному ринку? «Манчестер Сіті» він коштував 22,5 мільйона фунтів; у «Мілан» його продали за 19 мільйонів, «Ліверпуль» заплатив 16, а зараз готовий віддати і за 8. Балотеллі, який, на думку Манчіні, міг би багато в чому зрівнятися з Кріштіану Роналду та Ліонелем Мессі, коштує стільки ж, скільки й «Вест Бромвіч» заплатив недавно за Джеймса Честера або стільки, скільки обійшовся Тайрон Мінгс «Іпсвічу», але при цьому, ніхто і не збирається його купувати.
Були чутки, що ним цікавилася «Сампдорія», але це лише доводить, як низько він упав. За останні двадцять років ця команда потрапляла до топ-4 Серії А лише один раз. Але за інформацією від Балотеллі, він збирається почекати ще одного трансферного вікна, а тоді й ухвалюватиме рішення. У будь-якому разі, поки що у «Ліверпулі» зобов'язані миритися з його присутністю.
Балотеллі багатий і оточений усіма атрибутами футболіста: спортивні машини, брендовий одяг, дівчата з обкладинок глянсових журналів... Одного разу він навіть потрапив у топ-100 найвпливовіших людей світу на думку "Timemagazine", посівши місце між папою Франциском та Мішель Обамою, і став самим юним звсього списку. Але все ж таки, крім цієї популярності має бути щось ще, щось більш пов'язане з футболом. Балотеллі – герой інтернету, але він не є великим гравцем, яким просто мав ставати. Він просто непоганий, але футболіст, який нічим не виділяється. Щоправда, лише тоді, коли перебуває у хорошому настрої. А коли його думки блукають десь далеко, то й того нема. Як написали про нього в "La Gazzetta dello Sport", він "приречений все життя женуться за своїми ілюзіями".
Сантьяго Соларі, його аргентинський одноклубник по «Інтеру», у книзі Кайолі згадує ситуацію, яка, на його думку, і описує класичного Балотеллі: "Це був його перший чи другий виступ за нашу команду, - згадує Соларі. - Ми чекали на Манчіні, щоб почути останні передматчеві вказівки, а Маріо грав у PlayStation.Я попросив його відкласти гру, але він тільки подивився на мене і сказав: "З чого б це?"