Тривале застосування аспірину негативно позначається на очах.
За результатами поздовжнього дослідження виявлено, що тривале застосування аспірину може підвищувати ризик розвитку пізньої макулярної вікової дегенерації (ВМД).
Регулярне використання аспірину протягом 10-річного періоду було пов'язане з 63% збільшенням ризику пізньої ВМД (P = 0,05), повідомляє Барбара Клейн та колеги, з університету Вісконсін, у журналі Американської медичної асоціації.
Близько 20% дорослого населення США використовують аспірин на регулярній основі, але попередні дослідження оцінюють взаємозв'язок між препаратом і пізнім ВМД безрезультатними. Так Клейн та колеги оцінювали використання аспірину та пізньої вікової макулярної дегенерації у дослідженні Beaver Dam, у якому брали участь 4926 учасників віком від 43 до 86 років. Тести проводилися кожні п'ять років упродовж 20-річного періоду.
Пацієнтам було запропоновано регулярно застосовувати аспірин принаймні двічі на тиждень протягом 3 місяців. Основними показниками були рання вікова макулярна дегенерація, пізня вікова макулярна дегенерація, та два підтипи пізньої вікової макулярної дегенерації – неоваскулярна пізня вікова макулярна дегенерація та географічна атрофія.
За 14,8 років середнього періоду спостереження, дослідники виявили 512 випадків захворювання на ранню ВМД і 117 випадків захворювання на пізню вікову макулярну дегенерацію.
Вони виявили, що регулярне використання аспірину протягом 10 років було пов'язане з великим ризиком пізньої ВМД (відношення ризиків 1,63, 95% ДІ: 1.01-2.63).
Передбачувана частота пізньої ВМД була 1,76% (95% ДІ 1,17% до 2,64%) у пацієнтів, які регулярно приймали аспірин, порівняно з 1,03% (95% ДІ: 0,70% -1, 51%) у групі пацієнтів, які не приймали препарат.Серед пацієнтів, які повідомляють про п'ятирічний досвід прийому аспірину, пізня ВМД була чисельно більшою, але не була статистично значущою.
Серед підтипів ВМД, регулярне використання аспірину протягом 10 років, достовірно корелювали з неоваскулярною ВМД (відношення ризиків 2,20, 95% ДІ:1.20-4, 0,15, р = 0,01), але не з географічною атрофією (HR , 0,66, 95% ДІ: 0.25-1.95, р = 0,45).
У ході подальшого аналізу, дослідники не виявили взаємозв'язку між довгостроковим, 10-річним використанням будь-яких нестероїдних протизапальних препаратів або варфарину, та ризиком щодо ВМД.
"Наші результати узгоджуються з невеликим, але статистично значущим зв'язком між регулярним використанням аспірину та захворюваності на неоваскулярну ВМД", пишуть дослідники. "Необхідно розробити механізми, щоб блокувати цей ефект і запобігти або затримати розвиток неоваскулярної ВМД у осіб, які використовують аспірин, особливо в лікуванні серцево-судинних захворювань".