У Пскові проходять жалобні заходи на згадку про псковських десантників, загиблих у Чечні
У храмі Олександра Невського готове місце для ще двох меморіальних дощок. Чорними літерами на золоті вісімдесят чотири імені, майже весь особовий склад шостої роти сто четвертого гвардійського полку. Сьогодні тут згадують псковських десантників, які загинули у бою під Улус-Кертом.
Володимир Воробйов, батько заступника командира розвідроти, весь минулий рік відновлював картину бою, розмовляв з військовими, з десантниками, що залишилися живими, і навіть зумів добути свідчення полонених бойовиків, які штурмували висоту 776. Тепер він знає як загинув його син.
ВОЛОДИМИР ВОРОБЬЄВ: "Ніхто не здався, ніхто в руки не давався, намагалися, як кажуть, до кінця боротися, допоки тримають руки зброю".
Через рік після бою в Аргунській ущелині на місці поховання загиблих десантників з'явиться меморіальний комплекс. Його відкриють на цвинтарі Орлиці. Сьогодні у Пскові неофіційна жалоба. 76-а десантна дивізія – гордість міста. Тут кажуть, що згадуватимуть загиблих у кожному будинку. Офіційна делегація з Москви нечисленна, поки що відомо, що до Пскова прилетів командувач ВДВ Георгій Шпак. На нього чекають у казармі шостої роти. Тут зранку дуже тихо, і лише щоденний та два бійці оформлюють плакат із текстом президентського указу: нагородити зіркою Героя України посмертно. Біля воріт дивізії на платформи вантажать військову техніку. Рота йде на останні навчальні стрільби перед черговим відрядженням до Чечні.