українська блакитна, Коти улюбленці вікі, FANDOM powered by Wikia
Корпус витягнутий, статура середня, при граціозному тілі. Шия довга пряма, хвіст досить довгий і гостро звужується до кінця. Ноги високі, красиві, овальні або округлі. Голова плоска згори, короткий клин від кінчика носа до очей. Вуха великі і загострені, широкі біля основи, що вертикально стоять на голові. Шкіра вух рожева, тонка та прозора, на внутрішній стороні волосся зовсім мало. Очі мигдалеподібні, широко посаджені, тільки насиченого зеленого кольору, дуже виразні та великі. Шерсть коротка, віддалена від тіла. Подвійна, тому здається дуже густою та шовковистою. Забарвлення чисте, рівномірно-блакитне з виразним сріблястим відливом. Кінчики шерстинок сріблясті. Ніс та подушечки лап — сіро-блакитні.
До недоліків відносять білі плями, смужки, кремезну статуру, чотирикутну або круглу голову, круглі очі, жовті включення в зелений колір очей, яскраво виражений сіамський тип і прилегле хутро.
Пороки: неправильна будова скелета, вузли або надломи на хвості, верхній або нижній перекушування більше двох міліметрів, крива щелепа, провислий хребет, занадто глибоко посаджені або очі навикаті, косоокість, карликовість.
Походження
Свій початок сучасні українські блакитні кішки беруть саме з України. Європейці полюбили їх за відмінні якості щурів, за незвичайне забарвлення та подвійну, «плюшеву» вовну. У 1893 році англійська заводниця Карен Кокс вивезла з Архангельська пару блакитних кошенят, з яких розпочала їх селекційне розведення.
Черезмалочисельності представників цієї породи заводчики зазнавали деяких складнощів — не вистачало партнерів для в'язки, і українських блакитних кішок в'язали з представниками інших порід блакитного забарвлення та з сіамськими кішками з блакитними мітками, що часто призводило до небажаних результатів у кошенят, зокрема до втрат характеру вовни.
Під час Другої світової війни виникла реальна загроза фізичного знищення породи котів української блакитної.
Після війни породу фактично відновили зусилля селекціонерів. Відродження інтересу до цієї породи прийшло в СРСР тільки в кінці 80-х років, і вже до початку 90-х сформувалося певне поголів'я. При розведенні більшість заводників використовували місцевих фенотипових короткошерстих кішок блакитного забарвлення, яких схрещували з українськими блакитними котами, які були привезені з інших країн. Продаж кошенят проводився строго за клубними правилами. Саме в ці роки було закладено основу розведення української блакитної кішки в Україні.