Усейн Болт
Друзі називають Болта Віджею.
Бігати 100 м ямаєць почав зовсім випадково. Наприкінці 2007 року тренер Глен Міллс сказав Болту, що потрібна друга дистанція. І натякнув на 400 м. "Що? 400 м? Забудьте! Може, спробуємо 100 м?" Тренер лише посміявся. Мовляв, із такими великими ногами та повільним стартом про це навіть думати не варто. "Дайте мені один шанс. Якщо не вийде, весь наступний сезон виступатиму на 400 м. Але якщо збігаю, скажімо, 10,30, то тренуватимемо сотню", - попросив Болт, і Міллс несподівано погодився. На змаганнях у Ретімно Болт виходив на старт, як на останній бій. "Давай же старий, - налаштовував себе ямаєць. - Зберись. Інакше на 400 м ти просто помреш". Усейн переміг із результатом 10,03. Хто б тоді міг подумати, що ця суперечка стане найважливішою віхою історії світової легкої атлетики.
Навесні 2008 року у Кінгстоні Болт показав уже результат 9,76. 100 м він пробігав за 41 крок, тоді як решта – за 43-45. Через місяць у Нью-Йорку Усейн встановив свій перший світовий рекорд - 9,72.
Болт часто водить машину босоніж. То йому подобається.
Болт бігав дуже швидко з дитинства. Але у Вальденсії був хлопчик, який постійно обганяв його. "Я розганявся цілу вічність", - згадує Усейн. Якось учитель на одному зі шкільних забігів сказав Болту, що якщо той обжене Рікардо Геддеса, то почастує його обідом. Майбутній чемпіон фінішував першим.
Болт досі називає себе маминим синочком. У дитинстві він плакав лише тоді, коли засмучував її.
Батько Болта був менеджером в одній із сільськихкавових компаній. Мама працювала кравчиною. Зрозуміло, син уже в дитинстві навчився накладати облямівку, шити та сколювати шпильками тканини. Батько вважав Усейна дуже лінивим.
Батьки Болта зіграли весілля, коли було 12.
Болт бігав дистанції від 100 до 1500 м. Але коли побачив, як на Олімпійських іграх-96 із рекордом світу на 200 м переміг Майкл Джонсон, зайнявся саме цією дистанцією.
У 13 років він вигадав мантру для суперників: "Я обжену тебе на великому забігу, більше ти мене не переможеш". Користується їй досі.
Вже в 14 років Болт зі своїм близьким другом Енджеєм багато часу розмірковував над тактикою. Саме завдяки цьому ямаєць здобув першу гучну перемогу в кар'єрі, обігравши сильніших суперників на 400 м на національних змаганнях у Кінгстоні. "ВіДжей, - переконував Болта ЕнДжей, - якщо ти постараєшся на першому віражі, це може вибити з колії Джермені Гонсалеса. себе. І ти переможеш". Так і вийшло.
У 14 років Болт уперше приїхав на змагання до Європи. В Угорщині яскраво проявити себе він не зумів. Хоча встановив особистий рекорд на 200 м – 21,73. Найяскравіший його спогад від поїздки – похід до супермаркету. Усейн ніколи раніше не пробував газування, і на суперечку залпом випив цілу пляшку. "Бульбашки були всюди! У роті, в горлі, в носі. Мені здавалося, вони були навіть у моїх вухах", - згадує Усейн.
Наступного року Болт показав уже результат 20,60. Коли тренер сказав йому, що це шостий час у світі у його віці, той дико засмутився. Їхати на юніорський чемпіонат світу відмовлявся навідріз. Вмовила мама. Там він переміг. А також взяв медалі в естафетах4х100 і 4х400 м. "Після цього до мене різко змінилося ставлення. Якоїсь миті я став зустрічатися з трьома дівчатами одночасно. Тільки тоді відчув себе справжнім чоловіком", - зазначив Болт.
Того ж літа він встановив юніорський рекорд світу – 20,13.
Якось Болт спробував палити "косяк". Враження були такі: "Після першої ж затяжки зрозумів, що я не Боб Марлі".
У 17 років Болта звали багато американських університетів. Він відмовляв із кількох причин. Основна – не хотів далеко їхати від мами.
Після школи Усейн поїхав тренуватися до Кінгстона, де спочатку мало не щоночі ходив до клубів. Болт любить танцювати. Через деякий час його знали усі столичні охоронці.
У Кінгстоні Болт почав тренуватися у Фітца Колемана. Усейн відчув дискомфорт з перших занять. Його тягнуло до гурту до Глена Міллса. В кінці 2003 Болт підійшов до нього і сказав, що хоче працювати за його програмою. Міллс оглянув Болта з таким виразом обличчя, ніби той був ненормальний, і пройшов повз, не сказавши жодного слова. У наступні роки Усейн не раз побачить цей вираз обличчя.
У 2004 Болт вперше вибіг 200 м із 20 секунд – у Кінгстоні він показав 19,93.
Того ж року знаменитий німецький лікар Ганс Мюллер-Вольфарт обстежив Болта і виявив у того сильне викривлення хребта. Права нога атлета на півдюйми коротше лівої.
Мало хто пам'ятає, але Болт брав участь у Олімпійських іграх в Афінах. Щоправда, там він не зумів дійти навіть до півфіналу у забігу на 200 м. Незабаром після цього Міллс погодився взяти Усейна до своєї групи. "Ти дуже талановитий, - сказав йому новий тренер. - Нас чекає багато роботи і року через три-чотири щось може вийти". Міллс взяв під контроль не лишетренувальний процес, а й усе життя Болта.
У 2006-му та на початку 2007-го Болт сконцентрувався на комерційних турнірах. Дуже хотів купити автомобіль батькові та спортивну машину собі.
Після першої медалі на чемпіонатах світу – срібла в Осаці-2007 – Болт о другій годині ночі прийшов у номер тренера. Він мав лише одне запитання: "Чому я програв?". Міллс відповів, що справа у прогулах тренувального залу. Аж до Олімпійських ігор у Пекіні Усейн не пропустив жодного тренування.
В Олімпійському селі в Пекіні Болт через непереносимість до азіатської їжі харчувався практично одним фаст-фудом. Якось з'їв дві коробки курячих нагетсів на сніданок, одну на обід і дві на вечерю. У кожній коробці було по 20 шматків. Вночі він знову зголоднів, розбудив сусіда по кімнаті, і вони разом пішли за новою коробкою. "Так, я поглинав у середньому по 100 нагетсів на добу. Думаю, мені слід було дати золоту медаль ще й за ненажерливість", - констатує великий спринтер.
Президент Міжнародного олімпійського комітету Жак Рогге розкритикував Болта за переможно підняті за кілька метрів до фінішу руки у фіналі стометрівки у Пекіні-2008. Мовляв, тим самим ямаєць виявив неповагу до суперників.
Про фальстарт на чемпіонаті світу у Тегу-2011 тренер досі не сказав Болту жодного слова. Проте після лондонської Олімпіади запевнив Усейна, що той був готовий на 9,49.