Василь Семенович Мова (Ліманський) – поет козачого краю, мій земляк
завантажити
П е д і с л о в і е
Ще коли я прийшла до 1 класу, мене зацікавив пам'ятник на території школи. Мама на моє запитання не змогла відповісти, і я запитала мою вчительку. Олена Володимирівна розповіла, що це пам'ятник козаку-поетові, який народився на нашому хуторі Солодкий Лиман давним-давно, і на уроках Кубанознавства ми знайомитимемося з його творчістю. Тільки в 3 класі ми познайомилися з його незвичайними та дуже цікавими віршами, а також біографією, але мені хотілося дізнатися про нього більше: про життя, творчість, сім'ю.
Василь Семенович Мова (Ліманський) - поет козачого краю, мій земляк.
Серед козацьких літераторів Кубані, які творили на чорноморському діалекті української мови, один Василь Мова заслужив звання класика української літератури. Він писав про те, що сам пережив, що переживалося козакам. Під псевдонімом В. Лиманський друкував вірші, драматичні твори та оповідання у різних періодичних виданнях в Україні та Галичині. Після нього залишилися не виданими його записки та недокінчений українсько-український словник. Слава та визнання прийшли до нього після смерті. Спочатку в Мюнхені (1968), а потім у Києві (1990) та Нью-Йорку (1995) вийшли зібрання творів В. Мови (Лиманського), а його ім'я посіло почесне місце в історії літератури, у тому числі і на Кубані – його Батьківщині . Твори збирали за архівами Санкт-Петербурга, Києва, Львова та Краснодара.
Студентом Василь Мова був не дуже старанний. З 1860 по 1864 р. він здолав лише два курси історико-філологічного факультету, доки був відрахований за несплату. Очевидно, Війську набридло платити за студента, який систематично не був на іспити. Він перевівся на юридичний факультет та навчався там умовно – на правах «сторонньої особи». ЙогоІм'я з'являється в офіційних документах лише з приводу закінчення університету 1868 року. А свою дисертацію для здобуття звання кандидата прав на тему «Народне представництво та політична свобода у Західній Європі» поет захистить лише 1869 року.
Моральні та політичні ідеали, літературні уподобання В. Мови формувалися у Харкові не лише під впливом лекцій відомих в Україні професорів, а й завдяки його участі у громадській українській організації «Громада» («Суспільство»), що ставила за мету культурне та національне просвітництво українського народу. , вільний розвиток української культури та літератури
Повернення В. С. Мови в Катеринодар збіглося за часом з посиленням політичного руху в Україні. Роботи молодого юриста був, а найголовніше – був літературного оточення. Навіть військову гімназію, в якій навчався Мова та викладачі якої складали місцеву духовну еліту, перевели до міста Єйськ. Василь Семенович викладав літературу у Маріїнському жіночому училищі.
1873 року В.Мова приймає пропозицію Катеринодарського окружного суду про перехід на посаду судового слідчого на самому кордоні Чорноморії, в колишній Усть-Лабинській фортеці. Усть-Лабінське триріччя (1873-1876) стало для нього часом безпосереднього життя в гущавині народу. Він пише про реальне життя козаків. Цикл нарисів «З записок судового слідчого», написаний там, залишився у чернетках і досі не розшуканий. До сьогодні дійшов лише фрагмент «Три сторінки», що малює яскравий образ красуні-козачки Насті Халабурдіхи, жінки незабутньої долі, що відстоює свою волю і жіночу гідність.
Вдосталь намаявшись у ролі судового слідчого, Мова з радістю приймає пропозицію про переведення на менш клопіткупосада мирового судді до Єйська. Їйський період був надзвичайно плідним у написанні творів. У цьому місті було написано його найкращу поему «На степу!», баладу «Козачі кістки» та цикл поки не виявлених нарисів «З записок світового судді», а також розпочато роботу над головним твором життя – драмою «Старе гніздо та молоді птахи». Тут Мова обзавівся сім'єю, радів її поповненню. Одружений Василь був на сестрі відомого кубанського генерала Надії Іванівні Кокуньки. У них народилося шестеро дітей (двоє синів: Григорій та Павло, чотири дочки: Марія, Ганна, Наталя та Катерина). Своєї дружині він присвятив вірш «Колискова пісня». «Хоч вона і українка, і читає українською все, що і я читаю, але в поезії небагато розбирається і дивиться на неї без поваги,» - писав про неї сам Василь Семенович і зізнавався, що навіть від неї ховається, коли пише вірші, щоб і вона не подумала: «над якою ти порожньою справою працюєш». Тут він досяг піку службової кар'єри і пережив гіркоту падіння. Начальник Кубанської області при чергових виборах Голови Єйського з'їзду мирових суддів висловив думку не на користь В. Мови і знайшов незручним його подальше залишення на посаді мирового судді в місті, «де він не зумів утриматися з гідністю на висоті свого визнання і втратив повагу з боку благодумних громадян». Довелося повертатися до Катеринодару 1886 року на посаду присяжного повіреного окружного суду.
Популярність Мове як поету принесли поеми «На степу», «Кохання трьох», «Ткачиха», вірші «Не пустуй, моя голубко…», «Дума заслснця», «Заповiт засланця». До всіх українських хрестоматій незмінно включається балада «Козачий кiстяк» («Козачий скелет), в якій кубанський поет закликає козачу молодь завзято вчитися, опановувати різнінауками, бо тільки так можна відродити колишню козацьку славу.
Тільки в 2000 році вийшла книга «З літературної спадщини», яка продавалася в Книжковій крамниці кубанських письменників, розташована на першому поверсі Краснодарського Будинку книги (м. Краснодар вул. Червона 43).
Посл е с л о в і е
Жителі хутора Солодкий Лиман і я (дізнавшись, хто це такий!) пишаються тим, що тут народився відомий поет та просвітитель В.Мова. 21 травня 2004 року на території нашої школи встановлено меморіальну пам'ятну плиту, присвячену пам'яті поета. Ініціатива встановлення меморіальної плити належить козакам району, а допоміг їй здійснитись президент крайового благодійного фонду імені Ф.А.Щербіни С.А.Левченко.
(на знімку А.І.Кудря та С.А.Левченко під час покладання квітів до меморіальної дошки під час її відкриття 21 травня 2004р.)
У день відкриття меморіальної дошки у нашій маленькій сільській школі пройшло справжнє свято районного і навіть крайового масштабу під назвою «Пам'ятаєте коріння своє». У гості до школярів приїхали козаки з Канівського, Привільненського, Челбаського та Стародерев'янківського куренів. Їх тепло зустріли в козацькому вбранні школярки із хлібом-сіллю. Після урочистого відкриття меморіальної плити видатному поетові В.С.Мові учні порадували козаків чудовим концертом, на якому, звичайно ж, пролунали й вірші В.Лиманського (Мови).
У холодній хаті
Тімна ніч чи стоїть на дворі,
І свистить, міте пурга.
У холодній хаті у куточки
У купи справдилися дітлахи.
Сужа. Темінь. Мерзнути дити
У купи, в морози
І зубами цокотя кажуть
У травні 2004 року мені було лише 2,5 роки, у школі я не вчилася і, звичайно, на цьому святі не була. Але тепер я знаю, що і нашхутір став знаменитий на всю країну, і навіть за кордоном, завдяки чудовому поетові.
Список використаної литературы:
1. Журнал «Кубань: проблеми культури та інформатизації» №2-3(13-14) 1999р.
2. Дудко В.І. Читаючи листи В. Мови (Лиманського). Журнал «Кубань: проблеми культури та інформатизації» №1 1997р.
3. Газета «Каневські зорі» №64 2004р.
4. Газета «Каневські зорі» №1 2002р. (розділ «Козачий вісник» №1(25))
5. Бардадим В.П. Поет Василь Мова. Літературний світ Кубані. Краснодар 1999р. завантажити