Коти - незалежні і горді істоти, диктувати свою волю яким все одно, що боротися зі стихією. Письменниця Олена Михалкова поділилася зворушливою історією про свого невгамовного кота Макара, завдяки якій можна знайти відповідь на актуальне запитання: "Чи піддаються коти навіянню?". Відразу видамо спойлер - виявляється так! Але знайти важелі впливу буває ох як непросто.
1. Є кіт. У коті десять кілограмів. Є ліжко. Ліжко має високу м'яку спинку шириною 10-15 сантиметрів.
І є господарі кота, які сплять на цьому ліжку. Вночі кіт застрибує на спинку ліжка і ходить по ньому. У кота нічний променад. Але оскільки кіт у минулому житті був коровою і деякі особливості переніс у нинішню інкарнацію, на четвертій-п'ятій ходці він втрачає рівновагу і шмякається вниз. Якщо мені щастить, кіт падає поруч. Якщо не щастить, на мою голову приземляються десять кілограмів кота, причому чомусь завжди дупою.
2. Питання: як відучити кота від цієї звички? Були перепробовані: - липкі стрічки,розкладені на спинці ліжка. (У результаті півночі віддирали їх від божевільного кота, ледь без скальпа його не залишили). - Нелюбимий котом аромат іланг-ілангу. (Кіт наплював на те, що аромат у нього нелюбий). - мандаринова шкірка у великих кількостях (Кіт гидливо побив шкірки мені на голову, в процесі впав за ними сам). Що ще можна зробити? З бризканням під подушкою я вже спала. Кіт втікає, потім повертається. Фото кота для усвідомлення масштабів проблеми додається.
3. Я люблю прості ідеї, що легко реалізуються. Тому пропозиції прибити поличку до ліжка, до кота, до своєї голови, щоб йому було зручно падати, були відкладені на потім.
Спочатку я взяла у дитини шість повітряних кульок, надула і затиснула пимпочками між стіною і ліжком. Вийшло дуже гарно. Ми з чоловіком помилувалися ними і лягли спати.
4. У середині ночі грохнув постріл. Спросоння я вирішила, що чоловік застрелив кота (хоча єдина зброя в нашому будинку – це водяний пістолет). Коли ввімкнули світло, кіт сидів на підлозі в оточенні шматків синьої кульки і невдоволено мружився. Йому дали стусан, зсунули кульки і знову лягли спати. Це була наша стратегічна помилка, що доводить, як мало ми знаємо про котів. Чоловік наполегливо попросив мене все прибрати та закінчити на сьогодні з експериментами. Поки я ховала кульки в шафу, кіт підкрався до найбільшого і стукнув по ньому лапою. У чистому підсумку: мінус чотири кульки, мінус дві години сну, мінус вісім метрів нервових волокон на двох дорослих. Плюс розвага коту.
5. Тоді у справу пішов запасний варіант. Вся спинка ліжка була прокладена фольгою в кілька шарів, щоб шаруділо голосніше. Я запевнилачоловіка, що тепер він може спати спокійно: на фольгу кіт точно не поткнеться – побоїться.
Загалом майже так і сталося. Кіт прийшов за кілька годин, коли ми заснули. Стрибнув з шафи на фольгу. Фольга зашаріла, кіт страшно перелякався, здійнявся в повітря і впав на чоловіка. У чистому результаті: мінус десять метрів фольги, мінус сорок крапель собачої кропиви на двох дорослих. Плюс розвага коту.
6. Ось так він дивився на нас вранці, поки ми намагалися приготувати сніданок тремтячими руками.
Отже, у мене була проблема, з якою я прийшла до спільноти. Після того, як фольга і кульки не спрацювали, я почала думати в інший бік: як не пускати кота ночами в спальню.
7. Першим був використаний відлякувач котів. На жаль, кіт не зрозумів, що це відлякувач. Зате зрозумів чоловік, що морщився, принюхувався і зрештою попросив провітрити кімнату. Тож у мене тепер є відлякувач чоловіків, кому треба — можу віддати.
Приблизно такою самою дурістю виявився тазик із водою. Ми поставили його з тим розрахунком, що кіт плескатиметься і забуде про ліжко (він любить воду).
Розрахунок виправдався наполовину: кіт хлюпався, але про ліжко не забув. Вночі він прискакав до нас, трясучи мокрими лапами. Мені спросоння здалося, що їх у нього двадцять дві. Десятьма він настав мені на обличчя, рештою пробігся ковдрою і простирадлом. Насамкінець дзвінко поцілував чоловіка в ніс, тицьнувшись у нього мокрою мордою, з якої капала вода.
8. Після цього чоловік сказав, що чорт з ним, з інтер'єром, він згоден на поличку.
Приніс увечері лаковану дошку з бортиком, порався дві години, лаяв безвинне ліжко і, нарешті, присобачив. Я хотіла сказати, що нехай краще на нас падає кіт, ніж ця фіговина (з-під неї живим ніхто невиліз). Але глянула на обличчя чоловіка і вирішила промовчати. Гаразд, думаю, одну ніч спимо — а потім я її зніму від гріха.
До того ж перед сном прибігла дитина і накидала на неї свої іграшки. Я махнула рукою і не стала лаятись, бо міркувала, хто з родичів роститиме дитину, якщо нас поховає під поличкою.
(Треба сказати, що я хвилювалася дарма: як з'ясувалося, чоловік прибив її на совість).
Вночі на полицю прийшов кіт. Валяжно прогулявся до середини полички і торкнувся лапою однієї з іграшок. Це виявився інтерактивний хом'як “жу-жу петс”.
Від дотику котячої лапи хом'як увімкнувся. Заклично вигукнув: "Абузююююю-зи!" і побіг на кота, світячись любов'ю.
Я б із радістю розповіла про те, що було далі. Але брехати не стану: ми цього не бачили. І взагалі, кота до ранку більше не бачили. Хом'як добіг до краю полички і самогубився, як лемінг, стрибнувши зі скелі до тазика з водою.
9. Результат: поличку ми зняли. На спинці ліжка тепер сидить сторожовий хом'як. Кіт у кімнату не заходить. А якщо йому трапляється побачити хом'яка у прочинені двері, він роздмухується до розмірів манула і з жахом відступає.
10. Ось він, наш герой та рятівник.
