Вибуховий - відпочинок чому українців не лякають заміновані курорти
Курортний сезон у розпалі – всього за кілька десятків кілометрів від лінії фронту. Пляжі донецького Приазов'я переповнені. Сюди, де чутно вибухи, туристи їдуть відпочивати з усієї України, зокрема, з непідконтрольної території. Купаються навіть там, де море заміноване. Журналісти проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії» проїхали прибережною смугою – від пляжів «сірої зони» до благополучного Мелекіно, щоб зрозуміти: наскільки небезпечний відпочинок на місцевих курортах?
Індустріальний Маріуполь – центр донецького Приазов'я, за 20 кілометрів від лінії фронту. На міському пляжі – аншлаг. Курортники приїхали з усієї України.
«Двадцять дев'ята година ми їхали, але дуже добре. Супер! Тепло, хороший пляж, вода тепла! Ми задоволені і діти також. Не боїмося, бо знаємо, що тут спокійно», – ділиться враженнями відпочивальниця зі ЛьвоваОксана.
За відносним спокоєм сюди їдуть навіть із непідконтрольної території.Мила ‒ мешканка окупованої Макіївки, привезла на море онука.
«Тут порівняно не страшно. Тут ніби мирне місто. А там у нас. Люди бояться, бо щоразу там вибухне, то вибухне», – розповідає жінка.
Вона зізнається: дорога до моря – складна, дорога і, до того ж, ризикована.
«Жахливо, 400 гривень на людину у таксі. Ви порахуйте: дві сумочки можна, а за наступну сумку беруть додатково 200 гривень. Звичайно, важко, можна там і дві, і три години. Жахливо важко і страшно», – нарікає мешканка Макіївки.
На третій рік війни у місцевій мерії з'явився справжній привід для радості – у Маріуполі курортний бум.
«Буквально цими вихідними намаріупольських пляжах було зафіксовано практично рекордну кількість відпочиваючих. Маріупольський пляж відвідали близько 35 тисяч людей», – каже перший заступник Маріупольського міського голови Олександр Голтвенко.
У чому секрет популярності прифронтових курортів?
Щоб зрозуміти секрет популярності прифронтових пляжів, їдемо на захід – у селище Мелекіне. Тут і море чистіше, і від бойових дій подалі.
А ось і відповідь – місцеві курорти приваблюють низькою ціною. Будиночок з кондиціонером та душем на «першій лінії» щодо моря – 200 гривень з особи на добу.
Лежак – 20 гривень. Двічі з'їхати з надувної гірки до басейну – лише 10 гривень. Важко повірити, що ще 2014 року ці бази відпочинку не працювали, а були заселені переселенцями.
«Вже потихеньку люди почали їздити, повернувся донецький клієнт. З'явився клієнт харківський, дніпропетровський. Ну от кияни почали потроху сюди підтягуватись», – розповідає адміністратор бази відпочинку «Сонячна»Анжела Пилипенко.
Курорти поблизу лінії вогню
Невже війна більше зовсім не стосується курортних околиць Маріуполя? Всього за 12 кілометрів на схід – селище Сопине.
Це неподалік лінії фронту, тут постійно чути вибухи. Їхні наслідки показує співробітниця місцевого медпунктуІлона Войтова.
«Відійшла, як бачите, стеля через постійні обстріли. Просіла підлога», – каже Войтова.
Восени минулого року військові, незважаючи на протести мешканців, замінували море біля селища. Частина мін вибухнула взимку через льодохід. Але купатися все ж таки небезпечно, про це попереджають таблички дорогою на місцевий пляж.
«Війна рано чи пізно закінчиться, а що будеморобити з цим? Які відлуння будуть після цього? На землі можна знайти міну, є всі ці міношукачі. А як там? ‒ запитує мешканка СопіноАрина Пилипівна.
Обережно спускаємось до моря. У воді видно рибальську сітку – місцеві ловлять креветки. На перший погляд пляж порожній. Але й тут «Донбас.Реалії» зустріли справжнього туриста.Іван Дем'янович приїхав до родичів з іншої «сірої зони» на Донбасі – зі Станиці Луганської.
‒ Як вода? ‒ цікавимося.
‒ Ну як вода. Гарна! ‒ відповідає людина.
‒ Не страшно купатися?
‒ Ну міни, кажуть. Заміновано все, таблички висять.
Військові лише розводять руками – насильно утримувати людей далеко від моря марно.
«Ви самі бачите, риболовля на морі продовжується. Люди таки ходять купатися на пляжі, хоча по всьому узбережжю є таблички, де зазначено, що акваторія замінована», – каже начальник групи військово-цивільного співробітництваМикола Патика.
Така ж ситуація у сусідніх селах – у прифронтовому Бердянську, у Широкиному, та у Піонерському. Таблички стоять, а люди, під звуки обстрілів, купаються та рибалять.
«Бують випадки так званого, я не знаю, вандалізму навіть: кілька табличок, на жаль, було знято», – розповідає фахівець із збройної безпеки Міжнародного комітету Червоного хрестаДмитро Гура.
А в Маріуполі зовсім інша атмосфера: пік сезону, легка музика, приморські кафе, засмаглі відпочиваючі. Місто ніби хоче забути про близькість війни. Але вона все одно нагадує про себе. «Ночами іноді стріляють. Дуже чутно звуки», – зізнається дівчинкаТетяна.