Виявлено зірки-ізгої у міжгалактичному просторі, Астрономія та космонавтика сьогодні
Астрономи ідентифікували близько 700 зірок, які були викинуті в міжгалактичний простір з Чумацького Шляху. Ці випадки цікаві передусім тим, що зірку непросто виштовхнути за межі галактики. З погляду вчених, основний механізм, який може надати зірці прискорення в два мільйони з гаком на годину, пояснюється тісним зближенням із надмасивною чорною діркою в ядрі галактики.
Досі астрономи змогли виявити лише 16 таких «швидкісних» зірок. Хоча вони подорожують досить швидко, ці зірки виявили ще в галактиці.
«Ці зірки справді виділяються. Вони є червоними гігантськими зірками з високим ступенем металевості, що надає їм незвичайних кольорів», — каже доцент Келлі Холлей-Бокелманн (Kelly Holley-Bockelmann), яка проводила дослідження з аспіранткою Лореною Палладіно (Lauren Palladino).
Дослідники визначили цих ізгоїв шляхом аналізу мільйонів зірок у каталозі Слоанівського цифрового огляду неба. В результаті вчені дійшли висновку, що ці зірки знаходяться за межами галактики.
Астрономи вже виявили докази наявності гігантських чорних дірок у центрах багатьох галактик. Вони вважають, що центральна чорна діра Чумацького Шляху має масу чотири мільйони сонячних мас. Вчені вважають, що гравітаційне поле, що оточує таку надмасивну чорну дірку, досить сильно, щоб надати зіркам «надприскорення».
Типовий сценарій розвитку таких подій включає бінарні зірки, що опинилися в хватці чорної дірки. Одна із зірок «скручується» у напрямку до чорної дірки, а її товариш викидається назовні з величезною швидкістю.
Інший сценарій маємісце у періоди, коли центральна чорна діра знаходиться у процесі поглинання меншої чорної діри. Зірка, яка виявилася занадто близькою від такої трапези, може також отримати прискорення.
Червоні зірки-гіганти є кінцем еволюції малих, жовтих зірок, як-от наше Сонце. Таким чином, виявлені зірки-ізгої «мали бути невеликими зірками, на зразок нашого Сонця, коли вони зустрілися з центральною чорною діркою». Під час своєї подорожі за межі галактики вони продовжували старіти, поки не досягли стадії червоного гіганта. Навіть мандруючи «надшвидкістю», їм знадобиться близько 10 мільйонів років, щоб потрапити з центрального вузла до краю спіралі, подолавши відстань 50000 світлових років.
Наступний крок дослідників — визначити, чи серед цих об'єктів є червоні коричневі карлики, а не тільки червоні гіганти.