Використання сільгосппідприємствами коштів зі спецрахунку, ДК - №03
Чи може сільгосппідприємство використати кошти зі спецрахунку на придбання: 1) ТМЦ — повністю оплата їхньої вартості за рахунком, включаючи ПДВ; 2) оплата лише суми ПДВ за рахунком, а залишок - з поточного рахунку; 3) ТМЦ за рахунком від неплатника ПДВ?
Сільськогосподарські підприємства, які відповідають критеріям, встановленим у п. 209.6 ПКУ, та обрали спеціальний режим оподаткування, мають виконувати вимоги ст. 209 ПКУ. Платники ПДВ, які застосовують спецрежим, крім загальної декларації з ПДВ (з позначкою 0110), також подають податковудекларацію з позначкою «0121»/«0122»/«0123»(залежно від сфери діяльності), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період 1 . До такої податкової деклараціївключаються лише ті операції, які належать до спеціального режиму, встановленого ст. 209 ПКУ.
Сума ПДВ, яка декларується такими особами у рядках 25 та 25.2 декларації з ПДВ, до бюджету не сплачується, а спрямовується на спеціальний рахунок сільгосппідприємства, відкритий згідно з другим абзацом п. 209.2 ПКУ. Така сума перераховується з поточного рахунку на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 ПКУ (протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання декларації з ПДВ). Підтвердженням факту перерахування є надання до територіального органу Міндоходів за місцем своєї реєстрації копій платіжних доручень щодо фактично зарахованих сум на спецрахунок. Ці копії документів подаються пізніше останнього календарного дня місяця, наступного за звітним (податковим) періодом.
Виходячи з вимог п. 209.2 ПКУ, сума податку повністю залишається у розпорядженні такого сільгосппідприємства та використовується:
1) для відшкодування суми ПДВ, сплаченої(нарахованою)постачальникуна вартість виробничих факторів,за рахунок яких сформовано податковий кредит(визначення виробничих факторів наводиться у пп. 209.15.1 ПКУ);
2)в інших виробничих цілях,за наявності залишку такої суми податку.
Механізм акумулювання сум ПДВ на спеціальних рахунках визначено Порядком №11 2 .
Таким чином, з наведеного можна дійти невтішного висновку, що є вимога цільового використання коштів зі спецрахунку, що підтверджується п. 4 Порядку №11:«У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства». Таку відповідальність передбачено п. 123.2 ПКУ: додатково до штрафів, встановлених п. 123.1 ПКУ, — стягнення до бюджету суми податку, який би нараховувався без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє порушників від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування відповідно до ст. 212 Кримінального кодексу.
Відповідно, у сільгосппідприємств часто виникають питання про цільове витрачання акумульованих коштів на спецрахунках. Зокрема, чи можна їх витрачати на погашення кредитів та відсотків установам банків, на сплату заробітної плати, комунальних послуг чи оренду ОЗ та ін.
То що таке «інші виробничі цілі» (п. 209.2 ПКУ), на які дозволено витрачання коштів зі спецрахунку? На наш погляд, такі витрати мають бути безпосередньо пов'язані із сільськогосподарською діяльністю платника (додатково див. підпункти 209.15.2, 209.15.3 та 209.15.4 ПКУ). А підтвердженням цього будуть первинні документи бухобліку.
Від себе зауважимо: виходити потрібно саме звиробничих цілей, що означає зв'язок таких витрат із сільськогосподарською діяльністю. Отже, щоб відповісти на питання, що відноситься до «інших виробничих цілей», потрібно враховувати складову витрат виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до якої включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці (основного та допоміжного сільгоспвиробництва), загальновиробничі витрати, інші витрати 1 .
Наприклад, на думку контролюючих органів,«направлення коштів з окремого рахунку(спецрахунку. —Ред.)на погашення кредиту та відсотків за кредитом ( за умови цільового призначення кредиту на придбання товарів/послуг виробничого призначення) вважається цільовим використанням акумульованих коштів»(«Вісник податкової служби» №20/2012, с. 38).
А от, наприклад, спрямування коштів зі спецрахунку на погашення податкових зобов'язань сільгосппідприємства не вважатиметься за цільове використання акумульованих коштів. Адже це не пов'язано з виробничими цілями — це, швидше, прямі обов'язки особи.
Отже, приходимо до висновку, що кошти зі спецрахунку сільгосппідприємство насамперед використовує на погашення вартості придбаних виробничих факторів, за рахунок яких сформовано ПК (в т. ч. та суми ПДВ, сплаченої при їх придбанні). Тобто зі спецрахунку можна оплачувати повну вартість придбаних виробничих факторів, а не лише суму ПДВ, яка припадає на цю вартість.
І лише за наявності залишку Податковий кодекс не забороняє за рахунок таких сум купувати ТМЦ також у неплатників ПДВ. Основна вимога щодо застосування п. 209.2 ПКУ — це безпосереднє використання таких запасів (активів) усільськогосподарської діяльності, що здійснюється платником спецрежиму оподаткування. Тож згодом, якщо за рахунок таких сум було придбано ТМЦ у платника ПДВ, суми податку належать до ПК та будуть відображені у складі декларації з ПДВ з позначкою «0121»/«0122»/«0123».