Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні
Після проголошення рішення суд, який його прийняв, не може, як правило, сам скасувати або змінити власне рішення. Тому, за загальним правилом, допущені недоліки судового рішення виправляються вищим судом. Проте суд має низку повноважень, передбачених ст.ст. 219-221 ЦПК, щодо усунення недоліків прийнятих ним рішень. Такими повноваженнями є виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, прийняття додаткового рішення чи роз'яснення рішення суду.
Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні передбачене ст. 219 ЦПК. Під описками розуміють, як правило, випадкове спотворення слів, зокрема прізвищ, імен, по-батькові, найменувань юридичних осіб тощо. Однак не належать до описок граматичні помилки, які не спотворюють тексту рішення суду і не призводять до його неправильного сприйняття (неправильне проставлення розділового знаку, неправильне написання відмінкових закінчень, вживання русизмів тощо). Арифметичними є помилки, які мали місце під час обчислень, арифметичних дій, що проводяться судом.
Питання усунення зазначених недоліків судового рішення розглядається судом у судовому засіданні як з ініціативи самого суду, і за заявами осіб, що у справі. Особи, які беруть участь у справі, у будь-якому випадку повідомляються про час і місце засідання, однак їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
Розглянувши питання про внесення виправлень, суд виносить ухвалу, на яку може бути подано апеляційну скаргу (п. 10 ч. 1 ст. 293 ЦПК).
Закон не містить жодних обмежень щодотермінів скоєння дій із виправленню помилок у прийнятому решении. Однак треба виходити з того, що питання про внесення виправлень може бути заявлене в межах строків для подання рішення до виконання.
Внесення виправлень до рішень, які не підлягають виконанню у примусовому порядку, не обмежуються будь-яким строком.
Додаткове судове рішення - це спосіб виправлення такого недоліку судового рішення, як його невизначеність та неповнота. За загальним правилом, судове рішення має бути повним — містити відповіді на всі заявлені вимоги, а також вирішувати всі інші, зокрема процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Закон (ч. 1 ст. 220 ЦПК) чітко регламентує, у яких випадках може бути прийняте додаткове рішення, якщо: 1) щодо будь-якої вимоги, щодо якої сторони подавали докази та давали пояснення, не прийнято рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не вказав точної суми коштів, що підлягають стягненню, майно, що підлягає передачі або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 367 ЦПК; 4) судом не вирішено питання судових витрат.
Водночас додаткове рішення суду не може змінити суті основного рішення або містити у собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, вирішувати вимоги, не досліджені у судовому засіданні.
Заява про прийняття додаткового рішення може бути подана до закінчення строку виконання рішення (ч. 2 ст. 220 ЦПК), тобто протягом 3 років.
Суд приймає додаткове рішення після розгляду питання на судовому засіданні з повідомленням сторін. їхня присутність не є обов'язковою (ч. ст. 220 ЦПК). Якщо на рішення суду подано апеляційну скаргу та одночасно поставлено питання про прийняття додаткового рішення, суд повинен спочатку ухвалити додаткове рішення, а потім передавати справу для перегляду до суду вищої інстанції.
На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга (ч. 4 ст. 220 ЦПК). Строк на оскарження обчислюється з ухвалення такого рішення.
Якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для прийняття додаткового рішення, він виносить ухвалу про відмову у прийнятті такого рішення (ч. 5 ст. 220 ЦПК).
Роз'яснення судового рішення — це уточнення та ясніше викладення дійсного його змісту. У деяких випадках текст рішення виявляється викладеним неясно чи суперечливо, тому його виконати важко чи неможливо. Усунення таких недоліків здійснюється судом шляхом роз'яснення рішення. Роз'яснити рішення може суд, який його ухвалив.
Розгляд заяви про роз'яснення рішення та роз'яснення рішення суду допускається, якщо вона ще не виконана або не закінчився термін, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання (ч. 2 ст. 221 ЦПК). Часткове виконання рішення не перешкоджає його роз'ясненню у невиконаній частині. Якщо рішення повністю виконано, воно не пояснюється.
Закінчення строку пред'явлення виконавчих документів до виконання погашає право осіб, які беруть участь у справі, для роз'яснення рішення, якщо суд поновив цей строк (ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження").
Питання роз'яснення рішення суду розглядається протягом 10 днів. Неявка осіб,що брали участь у справі, та (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду (ч. ст. 221 ЦПК).
По завершенні розгляду такої заяви суд виносить ухвалу. Зокрема, при роз'ясненні свого рішення суд у ухвалі з цього приводу викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до суті рішення (ч. 1 ст. 221 ЦПК) та не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Ухвалу, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою. Якщо фактично поставлено питання про зміну рішення або внесення до нього нових даних, суд своєю ухвалою відмовляє у роз'ясненні рішення.
На ухвалу суду про роз'яснення рішення може бути подана апеляційна скарга (п. 12 ч. 1 ст. 293 ЦПК).