Вирішення проблеми Арала - Аральська криза
Відновлення всього Аральського моря неможливе. Для цього потрібно в чотири рази збільшити річний приплив вод Амудар'ї та Сирдар'ї порівняно з нинішнім середнім показником 13 км3. Єдиним можливим засобом могло стати скорочення зрошення полів, на що йде 92% забору води. Однак чотири з п'яти колишніх радянських республік у басейні Аральського моря (за винятком Казахстану) мають намір збільшити обсяги поливу сільгоспугідь - в основному, щоб прогодувати населення, що росте. У цій ситуації допоміг би перехід на менш вологолюбні культури, наприклад, заміна бавовнику озимою пшеницею, проте дві головні водоспоживаючі країни регіону - Узбекистан і Туркменістан - мають намір продовжувати вирощувати саме бавовну для продажу за кордон. Можна було б також значно вдосконалити існуючі зрошувальні канали: багато з них є звичайними траншеями, через стінки яких просочується і йде в пісок величезну кількість води. Модернізація всієї системи зрошення допомогла б щорічно зберігати близько 12 км3 води, проте обійшлася б у $16 млрд. Поки що країни басейну Азовського моря не мають на це ні грошей, ні політичної волі.
Сумну долю Арала починають повторювати інші великі водоймища світу - в першу чергу озеро Чад у Центральній Африці та озеро Солтон-Сі на півдні американського штату Каліфорнія (рис. 6). Досвід, пов'язаний із втратою, а потім із частковим відновленням Аральського моря, може піти всім на користь.
Мертва риба тилапія встеляє берег озера Солтон-Сі в американському штаті Каліфорнія - через непомірний забір води для зрошення полів вода в ньому стає дедалі солоніше. Розглядаються різні плани щодо опріснення цього озера. В результаті бурхливого розвитку зрошення з1960-х рр. озеро Чад в Африці поменшало до 1/10 своїх колишніх розмірів. Фермери, пастухи та місцеві жителі з чотирьох прилеглих до озера країн нерідко борються між собою за залишки води (внизу праворуч, блакитний колір), а глибина озера становить сьогодні лише 1,5 м.