Вірш - Країна Мам
Діти квіти нашого життя. Вони – наша радість. Десь непокірні. А часом насолода. Десь сміх дітлахів, а часом сльози. Мати зберігає дитину як садівник троянду.
Розкажу історію, розповім крізь сльози, як одна матуся занапастила троянду. Пелюстки опали у квітучої троянди, життя хлопчика стало гірким як сльози.
Маленький хлопчик, рік йому п'ятий, З маминої скатерки вирізав квадратик. І ще кружечко, і ще квадратик, Думалося хлопчику, мама буде рада.
Мама прибігла, одразу побачила, мамі цю скатертину дуже шкода стало. Ножиці схопила, вдаривши по руках, Кров з них сочилася, мати забула жалість.
«Мамочка не треба! Мамочка мені боляче! Матері не чути голосний крик дитини І від сильного болю, ще голосніше плачучи, Маленькі ручки він у кишені ховає.
Руки посиніли, рухатися не можуть, Люди приспіли до нього на допомогу. Привезли до лікарні, до білої палати, Там сестра ходила в білому халаті.
І одного ранку спитав він у сестрички: «А, коли ж лікар віддасть мені мої ручки?» І сльоза сестрички на подушку впала: «А твої рученята мама відібрала».
Мати в палату входить, І до ліжечка сина Повільно походить І слова такі каже він мамі: «Мамочко рідна, без тебе мені нудно Мамочко рідна, віддай мені мої ручки»
Мати обличчя руками з горя закриває Хлопчик, мовчки, дивиться, ручки чекає «Немає у мене твоїх ручок - шепоче мати ридаючи. »А сестра сказала, що ти їх забрала».
«Дай мені руки, мамо, дай мені руки, мамо! Мені без них так погано, дуже погано, мамо! Ложку за обідом сам я не візьму, І цукерку в рот сам не покладу!»
Дати хочу пораду вам, Різні матусі! Купуйте ви скатертину, ще чистіше, красивіше. Але навіщо дитині, ось такі муки? Адже купити не зможете маленькі руки!