Вірусна екзантема у дітей можливі причини
Неспецифічний вірусний висип:
Найпоширеніший варіант вірусної екзантеми. Ключовими моментами для діагностики є пора року, контакт із носієм вірусу, місцева епідеміологічна ситуація. Так, етіологічним фактором захворювання на зиму найчастіше є респіраторні віруси: грипу, парагрипу, риновірус, аденовірус, респіраторно-синцитіальний вірус. Влітку та восени більшість вірусних екзантем викликані ентеровірусами (Коксакі, ЕСНО). Незалежно від пори року причиною висипу можуть стати віруси герпесу 6 та 7, Епштейн-Барр, парвовірус В-19. Захворювання може виявлятися по-різному. При ентеровірусній етіології висипання мають генералізований характер у вигляді дрібних червоних плям або злегка піднесених над поверхнею шкіри ущільнених папул. Ентеровірусний висип іноді імітує прояви менінгококової інфекції і виглядає як точкові петехіальні крововиливи.
Висип, асоційований з вірусом Епштейн-Барр, може проявлятися кореподібними, уртикарними, везикулярними або петехієподібними елементами. Супроводжується фарингітом або періорбітальним набряком. Відмітна ознака: через кілька днів після лікування амоксициліном шкірні елементи набувають мідного забарвлення.
Респіраторні вірусивикликають поширені плями рожевого кольору, які можуть височіти над поверхнею шкіри і зливатися між собою. На аденовірусну інфекцію вказують висипання у поєднанні з кератоконьктивітом.
Синдром Джанотті-Крості– дерматит у вигляді однакових розрізнених плям або везикул, які мають схильність зливатися на обличчі, руках, ногах та сідницях. На вірусне походження вказує односторонній висип на боці грудної клітини,переходить у пахвову западину. Парвовірус В-19 часто стає причиною гострої висипки на долонях та підошвах. Висипання мають вигляд папул, пустул або петехій, проходять самі собою. Крім шкірних симптомів більшість вірусних інфекцій супроводжується підйомом температури, болем у горлі або животі, м'язовим болем. У важких випадках уражається нервова система, серце, легені. За таких системних проявів захворювання легко сплутати з бактеріальною інфекцією. Діагностика ґрунтується на анамнестичних даних, візуальній оцінці шкірних елементів. Біопсія патологічних вогнищ та загальний аналіз крові допомагають відрізнити вірусну природу захворювання від бактеріальної. Неспецифічний вірусний висип має сприятливий перебіг і проходить через кілька тижнів. Спеціального лікування не потребує.
Висипання при синдромі Джанотті-Крості
Дитяча розеола:
Це захворювання зустрічається у немовлят, частіше у 6-місячному віці. Причина – інфікування вірусом герпесу людини 6 та 7 типу. Може виникати будь-якої пори року, але найчастіше – це рання весна. Дитяча розеола починається з різкого підвищення температури до 39-410. У міру її зниження протягом 2 днів на обличчі, шиї, тулубі, дистальній частині рук і ніг з'являються численні блідо-рожеві плями мигдалеподібної форми. Вони не сверблять, проходять самостійно через кілька днів чи тижнів. Збільшуються лімфатичні вузли за вухами, на потилиці та задній поверхні шиї. У третини хворих дітей спостерігається набряк повік. При ускладненому перебігу напружені відкриті джерельця, з'являються фебрильні судоми (найчастіше поєднуються саме з розеолою), специфічна симптоматика ураження речовини його оболонок мозку. Лікування передбачає прийомжарознижувальних засобів – ацетомінофену або ібупрофену. Противірусні препарати призначають дітям із ознаками імунодефіциту або ускладненої течії. Цікаво, що гарячкові судоми, навіть без висипів, найчастіше асоціюються з інфікуванням герпес-вірусом.
Висипання при дитячій розеолі
Синдром «нашльопаних щік», або інфекційна еритема:
Поширена вірусна екзантема, відмітними ознаками якої є яскраво-червоні щоки та еритема на кінцівках у вигляді мережива або рибальської мережі. Виникнення пов'язане з епідемічними спалахами восени та зимової пори року. Етіологічний фактор – інфікування парвовірусом В-19, який передається повітряно-краплинним шляхом, гематогенним, а також вертикальним шляхом від матері до плода. Захворювання може протікати приховано. Продромальні симптоми виражені слабо і спостерігаються у 1 із 10 дітей. Це невисока температура, нездужання та першіння у горлі, біль у суглобах. Лімфатичні вузли не збільшені. Спочатку з'являються червоні розрізнені плями на щоках, які протягом кількох годин зливаються і утворюють теплі на дотик симетричні бляшки, що мають вигляд «нашльопаних щік». При цьому носогубна та навколоротова область залишаються блідими. Висипання зберігається близько 4 днів. Через 2 дні висипання поширюється на кінцівки, сідниці і тулуб. Долоні та підошви залишаються чистими. Елементи мають вигляд рожевих плям різної форми та розміру, які місцями зливаються. Малюнок на шкірі нагадує «мереживо» чи «рибальську мережу». У наступні 2-3 тижні плями то зникають, то знову з'являються. Під дією гарячої води, сонячного світла, фізичних та емоційних навантажень стан висипу погіршується. Іноді перебіг інфекційної еритеми обтяжується артралгіями. У дітей уражаються вздебільшого великі суглоби – колінні, гомілковостопні, ліктьові, стегнові та ін. Артрит має затяжний характер: суглобові болі можуть зберігатися до 2-12 місяців. Для вагітної жінки існує ризик втрати плода, якщо інфікування відбулося до 20-го тижня. Після перенесеного захворювання може народитись дитина з анемією, плевральним випотом, неімунною водянкою, серцевою недостатністю. Після появи висипу діти перестають бути заразними і можуть відвідувати дитячий садок та школу. Лікування протизапальними препаратами вимагають лише випадки із суглобовою симптоматикою. При інфікуванні під час вагітності слід проводити серійні УЗД плода.
Батькам слід усвідомити, що висип під час вірусної інфекції не завжди потребує специфічного лікування, яким би страшним він не здавався. Якщо загальний стан не порушено, достатньо створити сприятливі умови для якнайшвидшого одужання: сон, рясне питво, їжа, що легко засвоюється, свіже повітря. Не зайвим буде показати дитину педіатру, щоб унеможливити інші захворювання і визначиться з необхідністю ізоляції дитини.