Вісім дивовижних фактів про вовків - BBC News українська служба

Поділитися повідомленням у

Зовнішні посилання відкриються в окремому вікні.

Зовнішні посилання відкриються в окремому вікні

Вовки викликають у людей змішані почуття. У деяких культурах до них ставляться з великою повагою, в інших недолюблюють за схильність знищувати худобу і час від часу нападати на людей. Але ці хижаки, як розповів BBC Earth один з головних фахівців у світі з вовків, мають низку унікальних рис.

За словами доктора Девіда Меча, старшого наукового співробітника Геологічної служби США, який вже понад півстоліття вивчає вовків, є кілька речей, які більшість людей не знає чи помилково припускає вовків.

Невідомі факти

Розмір контрольованої вовками території залежить від кількості видобутку на ній. Територія проживання вовчої зграї може змінюватись від півсотні квадратних кілометрів до кількох сотень, якщо видобутку на ній небагато. Хорове виття зграї – це один із способів попередити інших вовків, що на цю територію краще не потикатися.
Вовки становлять небезпеку для людини лише у виняткових випадках. Запобігати поширенню сказу у вовків у наші дні вдається ефективніше, ніж раніше, тому випадкові напади на людей відбуваються все рідше. У більшості місць проживання вовків люди, навпаки, самі полюють на них і ставлять на них пастки.
Вовки в першу чергу вибирають найменш небезпечний видобуток. Вовки вважають за краще полювати на слабких тварин – старих, дуже юних, голодуючих, травмованих чи хворих.
Як правило, вовки не особливо знижують поголів'я видобутку на своїй території. Однак у незвичайних обставинах (кілька холодних зим поспіль, тривала посуха чи зменшеннявони можуть знизити кількість місцевої живності або навіть повністю її знищити.
Поголів'я вовків, що проживають на будь-якій території, прямо пропорційно до загальної маси видобутку на цій території. Цей факт може здатися очевидним, але чим більше видобутку, тим чисельнішою може бути популяція вовків.

З вовками жити

Лікар Меч протягом 25 років проводив літні місяці на канадському арктичному острові Елсмір, вивчаючи вовків. За його словами, в ході цих відряджень він дізнався багато фактів, які не збігаються із загальноприйнятими уявленнями про вовків.

Деякі з цих фактів не дуже значні, інші лише доповнюють загальну картину наших знань, але серед них є речі, які фахівець вважає важливими. Ось три з них:

За новою теорією, вовки стають ватажками (також званими альфа-самцями та самками) не тому, що перемагають у поєдинках із суперниками, а тому, що знаходять собі пару і виробляють потомство, формуючи нову зграю.
Арктичні вовки продовжують переміщатися і під час зими, в умовах цілодобової полярної ночі (як і будь-якої іншої пори року) - за умови, що вовченята вже здатні пересуватися.
Існують свідчення того, що вовки під час полювання демонструють "передбачливість та інші ознаки високоорганізованого мислення".

"Думаю, широка публіка мало що знає про сказане вище", - вважає доктор Меч.

Сильні враження

За роки вивчення вовки неодноразово дивували Меча.

Найбільше він вразився, коли на тяжко пораненого вовка напала знайома йому зграя. Пізніше цей вовк помер. "Було дивно поблизу спостерігати наслідки нападу вовків, які раніше були такі доброзичливі до свого товариша - хоча раніше менідоводилося бачити подібні сцени з повітря", - каже вчений.

"Не менш сильно я був вражений, коли зграя за п'ять метрів від мене роздерла теля мускусного бика - знову-таки, незважаючи на те, що я бачив таке з повітря кілька разів", - додає вчений.

Також він не на жарт здивувався, коли однорічний вовк свідомо не став убивати спійманого зайця, а відніс його вовченя.

Доктор Девід Меч був головним науковим консультантом документального фільму "Сім'я снігових вовків і я".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою можна на сайті BBC Earth.