Закон про лічильники на воду та тепло коли встановлять і хто за це заплатить
Хто, як і коли встановлюватиме лічильники?
Лічильники споживачам встановлюють власники тепло- та водомереж. Новобудови, реконструйовані та капітально відремонтовані будинки тепер не можна підключати до зовнішніх інженерних мереж, доки вони не будуть обладнані приладами обліку, а вже підключені будинки їх поступово поставлять.
Оператори мереж повинні повідомити власників приміщень про намір поставити лічильники на тепло, гарячу та холодну воду не пізніше ніж за два місяці до дня встановлення. У цей же термін власники повинні отримати інформацію про вартість, реквізити та порядок оплати.
Власник або співвласники приміщень мають право протягом двох місяців після того, як отримали повідомлення, повідомити оператора мереж:
- про свою згоду;
- про намір запропонувати інші умови встановлення лічильника;
- про намір поставити лічильник самостійно.
Якщо мешканці на повідомлення ніяк не реагують, то за законом оператор мереж приступає до встановлення приладів обліку. Те саме відбувається, якщо власники приміщення заявили про намір запропонувати інші умови або повідомили, що поставлять лічильники самі, але протягом чотирьох місяців з моменту повідомлення оператором цього так і не зробили.
У разі коли власники перешкоджають установці лічильника, оператор може отримати судовий дозвіл на сервітут – право обмеженого користування частиною приміщення, щоб прилади таки були встановлені.
Лічильники належать власнику приміщення, він відповідає за їх збереження. Прилади беруть на облік протягом 14 днів з моменту встановлення або з подання звернення власника до оператора мереж.
Убагатоквартирних будинках та інших будинках, у яких більше одного власника та кожна частина яких є самостійним об'єктом нерухомості, необхідно протягом трьох років встановити вузли розподільчого обліку теплової енергії, щоб кожен власник міг оплачувати свою частину спожитого тепла. Якщо встановлення такої системи технічно неможливе, то лічильники ставляться на всіх опалювальних приладах, крім випадків, коли це економічно недоцільно. Порядок визначення, чи є технічна можливість поставити вузол чи економічну доцільність вважати окремо витрати на кожну батарею, має затвердити Кабінет Міністрів.
У багатоквартирних будинках облік спожитого тепла ведеться за лічильниками тільки якщо ними обладнано більше половини приладів опалення. При цьому співвласникам будинку закон дозволяє вносити поправочні коефіцієнти для кутових квартир та житла на перших та останніх поверхах.
Якщо лічильники холодної та гарячої води є не у всіх власників квартир одного будинку, то решта, як і раніше, платять за кількістю людей, які ”фактично користуються такими послугами”, йдеться у законі.
До встановлення лічильників квитанції будуть приходити, як і раніше, за нормами, які встановлюють місцеві органи самоврядування.
Хто за це заплатить?
Під час обговорення законопроекту у залі парламенту основна дискусія розгорнулася довкола питання про те, хто – оператор чи споживачі – має оплачувати встановлення лічильників. Усі поправки, які передбачали обов'язок комунальних структур сплачувати за монтаж приладів обліку, депутати відхилили.
У результаті в законі прописана норма, що витрати на обладнання будівель лічильниками несуть споживачі послуг.
Окремо зазначено, що оператори мереж не мають права нав'язувати мешканцямсвої прилади. За бажання власник приміщення може самостійно купити лічильник і звернутися до оператора з вимогою, щоб його підключив.
Заплатити за встановлення лічильників можуть органи місцевого самоврядування, законом передбачено таку можливість. Якщо місцева рада вирішить виділити на це гроші з комунального бюджету, то власникам будівель та квартир платити за лічильники не доведеться, а власником приладів вважатиметься власник спільного майна будинку.
Скільки коштує установка – для кожної будівлі розраховується індивідуально, при цьому закон пропонує стандартне розстрочення платежу на п'ять років або будь-який інший термін за погодженням сторін. Сума за підключення багатоквартирного будинку поділяється на всіх власників пропорційно до розміру приміщень у володінні кожного з них.
Витрати обслуговування і заміну лічильників також відшкодовуються рахунок споживачів. Для заміни лічильників діє така сама розстрочка, як і на встановлення – на п'ять років або, за взаємною домовленістю, на інший термін. Загальний розмір плати за встановлення, заміну та обслуговування лічильників встановлюють виконавчі органи місцевих рад. Для прийому грошей за лічильники оператори мереж зобов'язані завести окремий рахунок та використовувати кошти лише з цією метою.
Законодавці прописали обов'язок для підприємств, що надають комунальні послуги, не рідше, ніж раз на півроку, повідомляти споживачам, скільки в середньому платять за послугу інші користувачі в будинках такого ж типу, вказувати діючі ціни та тарифи та включати в рахунок рекомендації з енергоефективності.
Навіщо все це вигадали?
Користувачі ж сплачуватимуть лише за спожиті ресурси, це має сприяти зменшенню витрат споживачів на оплату комунальних послуг, стверджується упояснювальній записці.