Желатин, застосування в кулінарії та медицині
Вперше желатин згадується в ХV столітті, на вигляд він був схожий на клей, а готували його з бульбашок осетрових риб. Харчовий желатин з'явився набагато пізніше, його винайшов інженер Пітер Купер у 1845 році. Завдяки його технології після переробки шкіри, кісток, сухожиль і хрящів тварин виходила речовина, яка не має смаку і запаху і дозволяє з рідини зробити більш тверду та їстівну масу. Так як Купер не зміг вигадати, для чого можна було використовувати такий продукт, він продав патент на винахід Перпу Уайту. Перше желе приготував саме Уайт, а назву нового десерту приписують його дружині і називалося воно «Джелл-О».
Желатин – це безбарвний порошок без запаху та смаку, який застосовують як загусник у кулінарії для желювання. До складу желатину входить багато корисних речовин. Він на 85% складається з білків, це амінокислоти — гліцин, аланін, глютамінова та аспарагінова кислота, протеїни та мінерали.
Застосовують желатин у кулінарії для приготування желе, мармеладу, морозива, пудингів, йогуртів, а також для рибних та м'ясних консервів, заливного, холодця. З желатином готують десерти. Використовують желатин для освітлення пива та вина. Але корисні властивості желатину цим не обмежуються, його використовують у косметології та медицині. Саме завдяки колагену, основній складовій, і виявляються лікувальні властивості желатину. Його використовують для зміцнення суглобів і хрящових тканин, для омолодження шкіри. Але є й протипоказання до застосування желатину. З обережністю використовувати його треба людям, які мають, наприклад, проблеми зі згортанням крові.