Жива лялька.
Жила на світі одна дівчинка, і вона дуже хотіла ляльку. І ось одного разу на день народження купили їй батьки лялечку. Таку милу - із синім волоссям та зеленими очима. Дівчинка поклала ляльку поряд із собою на ніч, а вранці пішла гуляти. Гуляє з подругами і хвалиться:
- А мені вчора таку ляльку подарували! З шовковим синім волоссям.
– І зеленими очима, – закінчила за неї подруга.
- Так, а як ти здогадалася?
- Бережися її, подруго, стався до неї, як до рідної, інакше вона тобі помститься!
Дівчинка послухалася поради подруги: зробила ляльці ліжечко і годувала його як людину.
Якось запросила нашу дівчинку подруга в кіно, ну та й зазбиралася, поспішила і забула лялечку в ліжко покласти. Приходить із кіно, а ляльки немає ніде. Ну, думає, буває – скоро знайдеться. І лягла спати. Вночі прокидається, а та лялька її братика із собою забрала, а наступного дня – батьків. Ну, дівчинка була розумна: замість себе на ліжко під ковдру іграшок наклала, а сама під ліжком прилаштувалася (та була така висока, з планками-турничками) і висить - до денця пригорнулася.
Прийшла лялька, під ковдрою дівчинку не знайшла, а під ліжко не здогадалася. Ну, послала вона тоді примар, вони людину хоч з-під землі дістануть.
Ось привели дівчинку на галявину мертву, зв'язали та в ноги ляльці кинули. Лялька її в казан кинути обіцяла, дівчинка в казан зазирнула, а там голови її рідних варяться. Її така злість взяла, що вона з лялькових рук вирвалася і сама ляльку в казан кинула. Та у воді почала шипіти, розчинятися і як розчинилася – вся нечисть зникла. А дівчинку ніхто так і не знайшов.
Кажуть, після тієї ночі дівчинка збожеволіла, так світом і бродить - не старіє, не помирає. Може, й історії цівона сама розповідає, як не подумки, щоб люди знали.
Новину відредагувавVENDETTA- 10-05-2011, 11:22