Змінити медицину, щоб вижити
Тепер ми посідаємо друге місце після африканської країни Лесото за рівнем смертності, не пов'язаної з війною (WHO, World Bank 2, UNESCO, CIA).
Простіше кажучи, українська нація вимирає, що робить наше виживання питанням національної безпеки.
Існуюча система охорони здоров'я в Україні не може забезпечувати здоров'я громадян. Систему потрібно міняти. Вона має будуватися на визнанні особистої гідності, а центрі уваги нової системи мають стояти потреби кожного громадянина, тобто пацієнта.
Зміни медичної системи України мають розпочатися з посилення ролі лікарів первинної допомоги, створення нової парамедичної служби, превентивної медицини, національногомедичного страхування, покращення медичної освіти, ліцензування фахівців у галузі охорони здоров'я, визнаних на міжнародному рівні стандартів надання медичної допомоги та догляду, точний та повний збір інформації.
Первинна медицина та екстрена медична допомога
Україні потрібно створити нову парамедичну службу, де бригади швидкої допомоги складатимуться з екстрених медичних техніків та парамедиків – фельдшерів, які пройшли перепідготовку.
Подібно до нової патрульної служби, нова парамедична служба може бути частково підтримана міжнародними донорами.
Лікарі, які зараз працюють у бригадах швидкої допомоги у системі екстреної медичної служби, можуть пройти перепідготовку для того, щоб стати лікарями первинної медичної допомоги у клініках.
У короткостроковій перспективі це одразу призведе до збільшення кількості лікарів загальної практики.
Більшість пацієнтів на Заході мають доступ до лікаря загальної практики, який відстежує життєву та медичну історію пацієнта. Це тойлікар, якого пацієнти звертаються щорічно для щорічного огляду.
Така система будує відносини між лікарем та пацієнтом, завдяки яким пацієнт є суб'єктом медичної допомоги, а не об'єктом контролюючого міністерства. Нам потрібне це в Україні вже сьогодні.
У довгостроковій перспективі політика Міністерства охорони здоров'я має передбачати стимули для того, щоб студенти-медики обирали спеціалізації, пов'язані з первинною медициною, зокрема через підвищення рівня оплати праці таких фахівців.
Превентивна медицина
Превентивна медицина є ще одним наріжним каменем підтримки здоров'я населення.
Система повинна безперервно оцінювати профілактичні медичні програми та надання екстреної медичної допомоги для того, щоб адекватно реагувати на тенденції у змінах структури населення та видів захворювань.
Ні для кого не секрет, що здоровіші громадяни споживають менше ресурсів охорони здоров'я.
Враховуючи це, необхідне ефективне використання ресурсів та запровадження «податку на шкідливі звички» для алкогольних та тютюнових виробів з метою отримання додаткових коштів для збільшення заробітної плати фахівців охорони здоров'я та розвитку програм громадського здоров'я.
Цей крок буде вкрай непопулярним з огляду на рівень споживання алкоголю та куріння в країні, але його потрібно зробити.
Зверніть увагу лише на один факт: пачка цигарок у Лондоні коштує 12 фунтів стерлінгів, тоді як у Києві така сама пачка коштує у 20 разів дешевше.
Медична освіта
Медична освіта в Україні потребує кардинального оновлення, щоб підготувати якісних лікарів.
Якщо розглядати статистику Центру тестуванняМОЗ, результати іспитів інтернів деяких медичних університетів є критичними.
В одному з навчальних закладів складання іспитів за напрямом «Загальна лікарська підготовка» склала майже 50%, у двох інших – по 20%.
Сьогодні особа, яка навчалася за медичною спеціальністю, може працювати лікарем після отримання диплому та проходження одного чи двох років інтернатури.
Загалом це становить вісім років навчання після середньої освіти.
Для порівняння, щоб стати хірургом у США вам потрібно вчитися 16-17 років: закінчити чотири роки навчання в університеті, чотири роки в медичній школі, один рік в інтернатурі та шість років резидентури, після чого вам може знадобитися один або два додаткові роки вузької спеціалізації .
Україні потрібно також запровадити стандартизовані національні іспити того ж рівня, що й у американській системі іспитів Ради для студентів медичних спеціальностей, медсестер, фармацевтів, екстрених медичних техніків та інших спеціалістів у галузі охорони здоров'я.
Крім того, необхідні нові академічні програми для таких відсутніх сьогодні професій, як парамедики, фахівці з фізичної терапії, ерготерапії та інші, а також нові спеціальності в галузі медицини, еквівалентні міжнародним кваліфікаціям.
Кількість наявних освітніх можливостей має відображати реальні потреби населення, а рівні відшкодування за послуги з охорони здоров'я мають відповідати якості лікування та допомоги.
Ліцензування фахівців у галузі охорони здоров'я
Гарантії робочого місця не повинні базуватися на системі відкатів головному лікареві, а мають бути пов'язані з професійною та етичною відповідальністю лікаря перед суспільством.
Щоб розірвати мафіозні зв'язки, які домінують сьогодні в Україні, у системі має бути введено ліцензування медичних фахівців, а також вимоги щодо безперервної освіти та навчання для регулярного продовження ліцензії.
Це забезпечить якість медичної допомоги та дозволить здійснювати безпосередню оплату ліцензованим медичним працівникам.
Сьогодні ліцензію отримує лише медична установа, і де-не-де головний лікар є особою, яка визначає, чи працюватиме конкретний лікар, залежно від своєї «десятини». Так не може продовжуватися.
Створення професійних асоціацій
Лікарі мають створити справжні професійні асоціації, не віртуальні, що є лише як назва.
Міжнародні стандарти медичної допомоги та етичні норми, встановлені такими професійними асоціаціями, є керівними вказівками для лікування та догляду за пацієнтами.
У короткостроковій перспективі рівень оплати праці медичного працівника має ґрунтуватися на професійних стандартах та оцінках колег.
Такі професійні асоціації приєднуватимуться до міжнародних структур та здійснюватимуть дослідження, експертну оцінку яким надаватимуть колеги із спільноти фахівців у галузі медицини та охорони здоров'я.
Це стане ще одним механізмом покращення охорони здоров'я загалом через впровадження найкращих практик на основі доказової медицини та міжнародного досвіду.
Збір інформації
Зміни в системі охорони здоров'я в Україні мають включати національний реєстр пацієнтів та медичної інформації з електронними медичними записами, що забезпечить компактність та мобільність даних та захищений доступ до інформації.
Це стане базою для правильного ухвалення рішень для надання якісних, відповідних та необхідних медичних послуг з ефективним використанням ресурсів сектору охорони здоров'я.
Надійна програма збору даних з їхстатистичним аналізом також відкриє нові можливості для досліджень, що покращить рівень медичного обслуговування пацієнтів та сприятиме професійному розвитку медичного персоналу.
Нам необхідно створити стандартизований, уніфікований медичний облік для кожного пацієнта та зобов'язати медичні установи запровадити такий медичний облік.
Кожна медична установа має забезпечити своїх працівників технічним обладнанням та провести відповідне навчання з ведення медичного обліку протягом шести місяців після його затвердження.
Переведення медичної документації пацієнтів у цифровий формат та надання доступу до даних, що містяться в уніфікованій системі медичного обліку, також мають гарантувати конфіденційність для пацієнтів.
Такі дані будуть доступними органам охорони здоров'я та професійним асоціаціям для аналізу, вироблення стратегій, планування полісу та досліджень.
Очевидно, що сьогодні в Україні це можливо з огляду на високі стандарти, якість ІТ фахівців та їхню мотивованість допомагати суспільству.
Фінансування
Для уряду найвищим пріоритетом має бути створення національної програми медичного страхування на основі ефективного та прозорого використання бюджетних коштів, що виділяються на охорону здоров'я, та нагляду за фінансуванням з боку місцевих чиновників, професійних медичних асоціацій та асоціацій пацієнтів, а також громадянського суспільства.
Така модель створитьчіткі та точні зобов'язання щодо плати за медичні послуги завдяки принципу «гроші йдуть за пацієнтом».
Централізоване фінансування установ обмежує як вибір пацієнта, так і можливості лікарям вибирати методи лікування.
Водночас структурна реорганізація та оптимізація медичних закладів та персоналу на місцевому рівні для забезпечення відповідності потребам суспільства заощадять кошти.
Стандартизація
Новий закон про раціоналізацію та спрощення реєстрації та сертифікації лікарських засобів та виробів медичного призначення, подібний до таких, які вже прийняті в країнах з потужними регуляторними процесами, має бути прийнятий та впроваджений швидко та ефективно.
Наприклад, бойовий кровоспинний турнікет, який широко застосовується державами-членами НАТО для критичної зупинки кровотечі і вже пройшов серйозне наукове випробування і отримав схвалення Федерального управління США з нагляду за харчовими продуктами та лікарськими засобами, не повинен потребувати «ресертифікації» в Україні.
Затвердження оновленого Національного переліку основних лікарських засобів та виробів медичного призначення та реалізація пілотних програм щодо відшкодування вартості основних лікарських засобів для певних захворювань (наприклад, серцево-судинних захворювань, діабету) також допоможе подолати домінування інтересів фармацевтичних та інших спеціальних груп, які не дають розвивати сучасну систему охорони здоров'я.
Прозора звітність щодо отримання та використання державних коштів у довгостроковій перспективі очистить систему від зловживань та зменшить витрати на охорону здоров'я.
Боротьба з корупцією
Тільки поєднання міцних, незалежнихінститутів та однозначне неприйняття корупції суспільством може змінити чинний стан речей.
Система повинна включати чіткі, ефективні та дієві загальні антикорупційні правила, незалежний та ефективний судовий розгляд справ, пов'язаних з корупцією, а також розумну та прозору систему закупівель.
Гучні корупційні справи проти чиновників щодо закулісних угод із підтасовуванням цін у державних тендерах мають бути доведені до вироку.
Ми маємо діяти вже сьогодні. Україна має негайно запровадити вищезгадані ключові принципи, на яких ґрунтуватимуться швидкі та ефективні практичні зміни.
У довгостроковій перспективі ці зміни сприятимуть становленню нової системи охорони чи опіки здоров'я. Безпосередні, невідкладні зміни мають відбуватися паралельно із довгостроковим плануванням.
До 2050 року за прогнозами міжнародних організацій населення України становитиме 35 мільйонів осіб, а це на 2 мільйони менше, ніж 1950 року. Час працює проти нас.
Автор: Уляна Супрун, лікар, позаштатний консультант комітету ВРУ з питань охорони здоров'я, директор гуманітарних ініціатив Світового Конгресу Українців, співзасновник та директор громадської організації «Захист патріотів», директор Школи медичної реабілітації УКУ.