2. Вірус герпесу

Сімейство Herpesviridae включає в себе підродини:

1) a-herpesviruses (I та II типів, герпес-зостер);

Належать до ДНК-вірусів. ДНК двониткова, лінійна. Геном складається з двох фрагментів: довгого та короткого. Нитка ДНК намотана на центральну білкову культуру. Капсидна оболонка побудована із простих білків, має кубічний тип симетрії. Є суперкапсидна оболонка (ліпідна мембрана із шаром глікопротеїдів), неоднорідна за будовою, утворює шипоподібні відростки.

Герпес-віруси відносно нестабільні при кімнатній температурі, термолабільні та швидко інактивуються розчинниками та детергентами.

a-герпес типу I викликає афтозний стоматит у ранньому дитячому віці, лабіальний герпес, рідше – герпетичний кератит та енцефаліт.

a-герпес типу II викликає генітальний герпес, герпес новонароджених, що є сприятливим фактором до розвитку раку шийки матки.

Герпес-зостер є збудником оперізувального лишаю та вітряної віспи. Це типова герпес-вірусна інфекція. Клінічно проявляється появою бульбашок на шкірі по ходу гілок відповідних нервів. Захворювання протікає тяжко, але швидко настає одужання.

Після перенесеної інфекції залишається довічний імунітет. Однак можливі рецидиви хвороби, пов'язані з персистенцією вірусу у нервових гангліях.

Після перенесеного герпес-вірусного захворювання вірус довічно персистує в нервових гангліях (частіше трійчастого нерва). При зниженні захисних сил організму відбувається розвиток вірусної інфекції.

b-герпес (цитомегаловірус) при розмноженні у клітинах культури викликає цитопатичні зміни. Має спорідненість із клітинами слинних залоз та нирок, викликаючи в них утворення великих багатоядерних включень.При розвитку захворювання мають місце вірусемія, ураження внутрішніх органів, кісткового мозку, центральної нервової системи, розвиток імунопатологічних захворювань.

g-герпес-вірус (вірус Епштейна-Бара) спричиняє інфекційний мононуклеоз. Може бути сприятливим чинником у розвитку пухлин.

1) виявлення характерних багатоядерних гігантських клітин з тільцями включень у зіскрібках з області уражень;

2) культивування в курячих ембріонах;

3) біологічна проба;

4) серологічні дослідження (РЗК, ІФА);

5) метод прямої імунофлюоресценції з моноклональними антигенами.

1) виявлення великих цитомегаловірусних клітин у сечі та слині;

2) культивування у культурі фібробластів ембріона людини;

3) серологічне дослідження (РЗК);

1) виділення вірусу у культурі фібробластів;

2) мікроскопія мазків осаду сечі, слини виявлення типових гігантських клітин;