87. Відсмоктування вмісту з верхніх дихальних шляхів (з використанням електро- та механічного відсмоктування).
Алгоритм виконання навички:
1. При скупченні в дихальних шляхах мокротиння та порушенні процесів відкашлювання хворого укладають горизонтально і періодично 3-4 рази на добу на 40-60 хвилин надають постуральне положення з підняттям ножного кінця ліжка. При цьому мокротиння стікатиме з нижніх відділів бронхів у трахею.
2. Видаленню мокротиння сприяють також вібраційний масаж грудної клітки та «допоміжний» кашель, що проводяться кілька разів на добу.
3. При малій ефективності цих дій виконують примусову санацію трахеобронхіального дерева за допомогою катетера, введеного в ротоглотку через рот або носові ходи. Роздратування глибоких відділів глотки викликає кашльовий рефлекс, а мокрота, що надходить з трахеї, аспірується катетером.
4. Аспірація вмісту з верхніх дихальних шляхів здійснюється за допомогою електровідсмоктувачів, рідше використовуються механічні відсмоктувачі. Перед їх використанням необхідно перевірити їхню роботу, герметичність системи банок та трубок, приєднаних до відсмоктування.
5. Найбільш дієвим методом лікування гострої дихальної недостатності, спричиненої обтурацією бронхів мокротинням, є бронхоскопічна санація, яка проводиться в умовах реанімаційного відділення.
Техніка відсмоктування вмісту через назотрахеальну трубку.
Бажано використовувати м'яку гумову трубку із вигнутим робочим кінцем. Якщо хворий отримує кисень, інгаляцію не припиняють, доручивши контроль за нею помічнику. Хворого садять і через ніс у ротоглотку вводять добре змащену трубку. Закидають голову і обережно витягують язик уперед, щоб підняти надгортанник. Якщо прикласти до вуха вільний кінець трубки, можна почути дихальні шуми і визначити рівень голосової щілини. Дочекавшись вдиху,швидко просувають трубку донизу. Про попадання в трахею свідчить кашель та зникнення голосу. Перед тим як увімкнути відсмоктування, рекомендують лікарю затримати дихання. Відсмоктування не повинно тривати довше, ніж лікарю вдається легко стримувати власне дихання. Занадто довге відсмоктування — одна з найчастіших причин тяжкої гіпоксії у відділеннях реанімації.
88. Надання лікарської допомоги при клапанному пневмотораксі.
Клапанний пневмоторакс є різновидом відкритого. Він відрізняється тим, що повітря надходить у плевральну порожнину через вузький отвір у тканині легені (або рани грудної клітки) при кожному вдиху, а при видиху не повністю виходить назовні через перекриття отвору в плеврі оточуючими тканинами, що утворюють подібність клапана. У деяких випадках клапанного пневмотораксу повітря через "клапан" накачується тільки в одному напрямку, в плевральну порожнину. Тиск (напруга) у плевральній порожнині швидко наростає. Такий вид клапанного пневмотораксу називають напруженим.
загроза життю при клапанному (напруженому) пневмотораксі у зв'язку з різким зміщенням органів середостіння.
1) Надання термінової першої допомоги на догоспітальному етапі (вдома або в машині швидкої допомоги) - переведення напруженого пневмотораксу у відкритий, для цього
- обробити шкіру грудної клітки двічі спиртом
- у кількох місцях у міжребер'я ввести ін'єкційні голки (діаметром як для внутрішньовенного введення)
- накрити їх одним шаром стерильних марлевих серветок
- далі терміново транспортувати хворого до хірургічного стаціонару
2) У хірургічному стаціонарі – терміново провести дренування плевральної порожнини