Аналіз вірша Сергія Єсеніна «Лист матері»
У 1924 році, напередодні приїзду на свою малу батьківщину, Сергій Єсенін написав ліричний і водночас дуже особистий вірш «Лист матері». Єсенін не був «вдома», у селі Костянтинове, довгі вісім років. Він сумував за рідними та близькими йому людьми: батькові, старшим сестрам і, звичайно ж, матері.
На момент написання цього вірша Єсенін був досить відомим людиною в літературних колах. Його творчістю захоплювалися мільйони читачів. Але, не дивлячись на це, Єсенін, ні коли не забував свого коріння.
Мама для Сергія Єсеніна була не лише рідною людиною. Вона була його ангелом-охоронцем, який оберігав поета у важкі хвилини життя. Поет розумів, що вже ніколи не стане таким, яким був раніше. Вища громада геть-чисто позбавила його душевної чистоти, віри та надії у світле майбутнє. Єсенін каже, що мати залишилася для нього єдиною радістю в житті, «несказаним світлом». Думаю, цими рядками поет підкреслив весь тягар своїх життєвих помилок і своє безсилля у їхньому виправленні.
Єсенін розумів, що для своєї сім'ї він давно вже став чужою людиною, що зустріч із рідними буде не довгою, що навіть у рідному селі він не знайде душевного спокою та гармонії. Поет приймає і цей «подарунок» долі. Він уже не переживає за свою долю, його турбує лише мати, яка все також чекає на свого улюбленого сина.
Відчуваю свою швидку смерть, Єсенін, в останніх рядках вірша, просить мати забути на сполох і не сумувати за ним, хоча знає, що мати завжди дбатиме і любитиме його.