Цар Едіп» - людина, яка грає долею
18 травня у Тель-Авіві відкриється Міжнародний фестиваль «Гешер», який цього року проходить за підтримки Міністерства культури України та української Національної театральної Премії та фестивалю «Золота маска».Одна зі вистав, які зможуть побачити ізраїльські театрали - «Цар Едіп» театру імені Вахтангова в постановці Рімаса Тумінанса
Рімас Тумінас - прихильник психологічного репертуарного театру, продовжувач вахтангівських традицій. А вахтангівські традиції, як зазначив в одному з інтерв'ю провідний актор театру Євген Князєв, це робити всупереч, іронізувати крізь сльози, сміх і навіть смерть; це бути пристрасним, одним штрихом створити образ і наступної миті його зруйнувати, недбало струсити з язика гостроту, заплакати сухими очима і засміятися куточками очей, змішати ексцентрику з психологізмом, роздмухати з мухи слона і так само недбало його не помітити.
Фірмовий стиль Тумінасу – талант. У кожній виставі він вигадує цілий світ, тому постановки театру – завжди яскраві, талановиті та несхожі одна на одну.
фотограф: Валерій М'ясников
українським театральним критикам здавалося, що складно поставити щось краще за «Євгенія Онєгіна», але ось з'явився «Цар Едіп», і виявилося, що можна. І якщо «Онегін» — драма: побутова, блискуча, глибока, дотепна, то «Едіп» — трагедія: космічна, запекла, з грудкою в горлі.
Віктор Добронравов у ролі Едіпа, на думку критиків, своєю грою залишає одне із найсильніших вражень вистави. Талановитий артист продемонстрував не тільки найвищий рівень акторської майстерності, але й здатність до найглибшого психологічного опрацювання ролі, він зумів зіграти процес духовного розвитку свого героя.
Фотограф: Валерій М'ясников
«Я граю людину, а не царя. Повірте, Рімас Тумінас здивується, якщо ви спробуєте уточнити у нього, коли відбувається дія і якого правителя він має на увазі. Пристрасті людські безсмертні, вони назавжди. Тільки так сьогодні можна виконувати класику. Помилка мого героя в тому, що він прирівняв себе до богів, узурпувавши владу. Але світ його перевертається - він карає себе сліпотою і в той же момент прозріває, прирікаючи себе на вигнання. Такий парадокс», — розповів в інтерв'ю газеті «Культура» Віктор Добронравов.
Вражає гра Людмили Максакової. Її світ руйнується, з незнищенним жіночим бажанням уберегти близьких, прийняти біль на себе, вона намагається врятувати сім'ю від ганьби, зупинити чоловіка-сина в його бажанні докопатися до істини.
Фотограф: Валерій М'ясников
«Це найкраща вистава Рімаса», — вважає акторка, — «бо вона — про осмислення людиною своєї присутності в цьому світі: заради чого вона сюди прийшла. Ви питаєте, що робити людині, якщо її доля зумовлена? Відповідь нескладна: не вбивати, не грішити, не підноситись у своїх амбіціях. Найважливіша особисто для мене думка у цій виставі — відплата».
фотограф: Валерій М'ясников
Фотограф: Валерій М'ясников
«Цар Едіп» — спільний проект Вахтангівського театру та Національного театру Греції в Афінах, відриває глядачам новий погляд на один із найвідоміших творів Софокла. За словами Стафіс Ліватінос — керівника Національного театру Греції, «Едіп» — Біблія людського пізнання на землі, така величезна реалістична алегорія.
Спектакль задуманий потужно та грандіозно, він безкомпромісний і при цьому ліричний, а гра Людмили Максакової, Віктора Добронравова, Євгена Князєва та інших вахтангівських акторів перетворили йогоу справжнє театральне свято, стати частиною якого ізраїльські глядачі зможуть 18, 19 та 20 травня.