Це було дуже важко
Тато поправив ковдру, поцілував і сказав, що любить свою дитину. Він не знав, що за менш ніж 30 хвилин його дворічна донька помре.
Коли маленька Тейрін відчула себе "трохи погано", батьки дали їй дитячий парацетамол, поклали в ліжко і поставили мультик про Свинку Пеппу. Всього через півгодини після того, як батько навідався до неї в кімнаті, дівчинка перестала дихати і померла.
Лише через 18 місяців після втрати, убитий горем батько зміг розповісти, як сім'я пройшла цю трагедію.
«Я працював за ноутбуком у своїй спальні. Коли я закінчив, то заглянув до доньки, щоб перевірити, чи все з нею гаразд. Вона посміхалася мені», – розповідає Гаррет Уоткінс, батько.
«Я сказав, що люблю її, і вона відповіла мені: «Я теж тебе люблю, тату!». Це були останні наші з нею слова.
Через півгодини після цього Джемма Воткінс, мама дівчинки, піднялася до неї в спальню. Дитина вже не ворушилась і не дихала.
«Я пам'ятаю несамовитий крик моєї дружини зі спальні. Він тривав цілу вічність. Я встиг викликати медиків по 911 і покласти слухавку, а Джемма ще кричала».
Швидка прибула за кілька хвилин. Медики почали робити штучне дихання. Відразу за лікарями до будинку увійшла поліція. Все було дуже серйозно: батькам не дали сісти до машини «швидкої допомоги» до своєї дитини, а попросили проїхати до лікарні разом із поліцією.
Через деякий час обох батьків запросили до окремого кабінету та повідомили сумну новину: лікарі зробили все можливе, але повернути до життя дівчинку не вдалося.
«Я не могла плакати, япам'ятаю тільки як кричала, щоб вони повернули мені мою Тейрін живою»
«Мій світ впав у цей момент. — згадує Гаррет. — Нам із дружиною та старшою дочкою ще два дні не дозволяли повернутися додому, бо судові експерти оглядали будинок у пошуках того, що могло вбити Тейрін. Досі ніхто уявлення не має, що спричинило її смерть. Запис у свідоцтві «раптова смерть» і все».
Ці два дні вони провели у спеціальному притулку для батьків, які втратили дітей. «Благодійна організація надала нам приміщення, одяг та харчування на весь час нашого перебування там. Наша старша донька, Ліло, також була з нами. З нами спілкувалися психологи та консультанти, щоб ми хоч якось змогли прийняти те, що жоден з батьків прийняти не в змозі».
Благодійна організація "2 Wish Upon A Star" ("Загадай бажання, поки зірка падає") була створена в Уельсі, Великобританія, жінкою на ім'я Райан Берк. Вона сама мама, яка втратила дитину, і краще за багатьох знає, наскільки потрібна підтримка та участь у цей момент.
Як пояснила сама Райан: «Кожна сім'я заслуговує на особисте життя і спокій, особливо в момент такої трагедії. Ми робимо все, що від нас залежить, щоб подібні кімнати були у кожній лікарні. Поки що нас вистачає лише на невідкладні відділення.
Ми спеціально фарбуємо стіни у домашні кольори, щоб ці місця відрізнялися від лікарняних палат. У кожній кімнаті є місця для сну, дитячі іграшки, все необхідне для приготування чаю і кави. Ми тримаємо тут спеціальну літературу з переживання втрати, і кожен з батьків може взяти її з собою додому. Наші консультанти готові допомогти батькам, які втратили дітей порадою та участю. Ми всі так чи інакше пройшли через це».
Сім'я Уоткінсів регулярно збирає кошти для «2 Wish Upon A Star», і кімната, відкрита на згадку про Тейрін, відбулася в тому числі за допомогою її батьків.
«Я був присутній на пологах у суботу, а у вівторок відкривав кімнату на честь моєї Тейрін. Це важко передати словами. Це було дуже тяжко… Але я радий, що ми знову будемо батьками. І я був би радий, якби ця кімната якнайдовше нікому не знадобилася б».