Цефтріаксон
Цефалоспориновий антибіотик третього покоління. За хімічною структурою близький до цефотаксиму. Випускається як натрієвої солі.
Синоніми: Лонгацеф, Роцефін, Betasporin, Cefadrox, Cefadroxil, Cefamox, Ceftriakson, Duracef, Longacef, Rocephin, Ultracef та ін.
Подібно до цефотаксиму не всмоктується зі шлунково-кишкового тракту; застосовується внутрішньом'язово та внутрішньовенно. Після внутрішньом'язового введення пік концентрації у плазмі крові відзначається через 1,5 год. Препарат тривалий час зберігається в організмі. Мінімальні антимікробні концентрації виявляються у крові протягом 24 год і більше.
Препарат добре проникає в органи, рідини організму (перитонеальну, плевральну, спинномозкову, синовіальну), кісткові тканини.
Виділяється (до 50%) нирками в активній формі протягом 48 годин. При нирковій недостатності виділення уповільнюється. Частково виводиться із жовчю.
Показання до застосування цефтріаксону в основному збігаються із показаннями до використання інших цефалоспоринів третього покоління (див. Цефотаксим).
Основні відмінності цефтріаксону пояснюються його фармакокінетичними особливостями: повільне виведення з організму (це дозволяє вводити його зазвичай 1 раз на добу, і у важких випадках 2 рази на добу), широкий спектр дії (застосовують при стійкості мікроорганізмів до інших цефалоспоринів, пеніцилінів, аміноглікозидів та інших антибіотиків), відносно хороша переносимість.
Вводять цефтріаксон дорослим та дітям старше 12 років у дозі 1 - 2 г 1 раз на добу. У тяжких випадках добову дозу збільшують до 4 г (два введення із проміжком 12 год).
Дітям молодшого віку вводять 20 - 80 мг/кг на добу одноразово, недоношеним дітям - у добовій дозі не вище 50 мг/кг.
При важкійнедостатності нирок та печінки дозу необхідно зменшувати.
Хворим на гонорею досить одноразового введення 0,25 г внутрішньом'язово. При інших інфекціях тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання. Рекомендується вводити препарат (як і інші хіміотерапевтичні засоби) не менше ніж 3 дні після нормалізації температури тіла.
Можливі побічні явища та протипоказання в основному такі ж, як при застосуванні цефотаксиму.
Форма випуску: у флаконах по 0,25 та 1 г. До флаконів для внутрішньом'язового введення додаються ампули з розчинником (по 2 або 3, 5 мл), що містить лідокаїн (для зменшення хворобливості).