Червоний блог День фіналу
Звіт про фінал Кубка Ліги 2012 року.
Що роблять в Англії вболівальники на день перед матчем? Відповідь проста: п'ють пиво, співають пісні та весело проводять час.
Але постала невелика проблема: валлійці полюбили це місце після своїх попередніх поїздок на "Уемблі" за Кубком Англії та путівкою до Прем'єр-ліги. Більше того, дізнавшись, що скаузери готуються до "захоплення" пабу, вони збиралися з силами і з усмішкою згадували, як у матчах із Блекпулом уже о 10 годині ранку допивали там третю пінту.
Таким чином, треба було постаратися вже до десяти бути там і зайняти місця. Ще однією проблемою стало те, що вночі на прямій лінії Ліверпуль-Лондон сталася аварія, і тому вболівальники мерсисайдців мали прибути до столиці із запізненням. Тому надія була на тих, хто приїхав до Лондона наперед.
Знаючи все це, ми домовилися про зустріч із Бауржаном, Арманом та Тоні о 10 ранку на станції Бейкер-стріт. Будучи пунктуальними, ми вже о 10:15 сиділи всередині "Глоуба" та попивали перші пінти Гіннесса, Фостера та інших елей та стоутів. Наші побоювання не виправдалися: у пабі було досить вільно, а більшість місць займали люди з Лайвером на одязі.
Ми ж, трохи розспівавшись у черзі по пив, продовжували потягувати цей напій і чекати, коли з'явиться Пата.
Ближче до полудня ми вийшли на майданчик перед пабом, де вже була велика кількість пива та вболівальників Ліверпуля та Кардіффа. Наших було помітно більше, але варто віддати належне, що вони поводилися коректно, нікого не провокували і відпочивали на своє задоволення.
Народ уже на повну силу перекрикувався чантами, але явна більшість була за "Червоними".
Уболівальники все прибували, а з ними вільні місця обростали банерами. Будь-яке зручне місце вони намагалися пристосувати під червоні полотна.
Туристи, які проїжджали на автобусах, отримали шанс перейнятися атмосферою футбольної Англії.
Оскільки це був перший фінал на "Уемблі" для Ліверпуля за останні 16 років, то виникли серйозні проблеми з квитками. Фанати без заповітних перепусток на стадіон уже в пабі намагалися знайти зайвий квиток.
Деякі вболівальники прийшли з її величністю.
А дехто продовжував співати.
Скаузери скрізь намагалися розвісити плакати із закликом бойкотувати газетку S*n.
Знімаючи те, що відбувається навколо, я не відмовляв собі в задоволенні поспівати, особливо про мого улюбленця Максі Родрігеса.
Окрім нинішніх гравців клубу згадували і героїв минулого, а також наші здобутки в Європі.
Крім наших чантів, проскакували піснеспіви Кардіффа, причому все це сприймалося зповагою з боку уболівальників Ліверпуля.
Серед фанатів була помітна присутність слабкої статі, що нагадувало у тому, що у Англії футбол - більше ніж вид спорту.
А в цей час уболівальників ставало дедалі більше. Стало помітно, що поліцейські нервували, бачачи їхню кількість.
З боку все це виглядало досить переконливо.
А ми, зв'язавшись із Патою, вирушили до пабу "Волонтер", проходячи поряд із музеєм Шерлока Хомса.
Там було тихіше, але пиво таке ж смачне, і ми продовжили його поглинати.
Зустрілися з Патою та зняли український фан-клуб на згадку.
Знаючи, що будуть проблеми із переїздом на стадіон, ми вирішили виїхати за 2 години до матчу. Проходячи повз паб "Глоуб" було помітно збільшилася кількість поліцейських і фанатів. З метою безпеки поліція не давала вболівальникам виходити на проїжджу частину.
У метро вже було повно вболівальників. Ми ж, розпалені пінтами, "заряджали" один за одним червоні чанти.
І ось уже видно "Уемблі" - наша довгоочікувана мета.
Тож продовжимо у наступній частині біля стадіону.
Фото: Gagarin
Читайте інші матеріали нашого блоґу.