Чи має право на відпустку найманий працівник приватного підприємця

Документ: Чи має право на відпустку найманий працівник приватного підприємця

Попереду – час відпусток. Воно вже стукає у вікна та двері, а мрії про відпочинок все частіше відвідують нас. Ти засинаєш і прокидаєшся з однією думкою: скоро відпустка. Але, на жаль, не кожен з нас зможе насолодитися цим задоволенням. Наприклад, часто підприємці відмовляють своїм найманим працівникам у кровно зароблених днях щорічного відпочинку. А це неправильно, адже у них такі самі права, як і у працівників на звичайному підприємстві. Не будемо голослівними. На доказ сказаного наведемо чотири аргументи, розставивши їх за рівнем юридичної значущості.

Аргумент перший. Почнемо з Основного закону України – Конституції. У її ст.45 закріплено право кожного трудящого відпустку. Цитуємо: "Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій та виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Аргумент другий. Конституційну естафету підхоплює найголовніший нормативний документ, який регулює трудові правовідносини - Кодекс законів про працю України. Стаття 74 КЗпП говорить: "Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основний та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) та заробітної плати". Як бачимо, написано все чітко та зрозуміло.

Аргументтретій. Практично те саме (див. аргумент 2) містить і ст.2 Закону України "Про відпустки" від 15.11.96 р. N 504/96-ВР (далі - Закон про відпустки). А цей документ поширюється як на роботодавців юридичних осіб, так і фізичних осіб. Аргумент четвертий. Звичайно, вищевикладеному є місце і в трудовому договорі між підприємцем та працівником. Так, тривалість оплачуваної щорічної відпустки (але не менше 24 календарних днів) та час її надання (з якого числа за яке) - обов'язковий пункт мінтрудовської форми трудового договору* (пункт 6). А умови, викладені у цій формі, - це мінімальний набір інформації, яка має бути у трудовому договорі.

Думаємо, прочитавши все це, підприємець, безперечно, дасть своєму працівникові час відпочити і, що важливо, сплатить його. Але тут треба бути напоготові і самому працівникові. Для того, щоб він мав захищене право на щорічну відпустку, у нього повинен бути на руках) власний екземпляр трудового договору, зареєстрований у державній службі зайнятості за місцем проживання роботодавця. Реалізувати це право - справа техніки: потрібно просто на ім'я підприємця подати заяву з проханням надати відпустку,

Окрім щорічної оплачуваної відпустки, працівники приватних підприємців мають право на всі інші види відпусток, встановлені ст.4 Закону про відпустки.

Що стосується порядку оформлення відпусток підприємцем та розрахунку відпускних, то він такий самий, як і для юридичних осіб. Ознайомитись з ним ви можете на сторінках поточного номера газети "Все про бухгалтерський облік".

. І ось працівник насолоджується довгоочікуваним відпочинком: під палючим сонцем копає картоплю, перекриває дах ветхої дачки, рятується вечорами від укусів настирливих комаріх.Ех, добре!

А у підприємців-єдинників та платників фіксованого прибуткового податку виникає дуже серйозне питання, що робити з 50%-ною доплатою податку за працівника, який пішов у щорічну відпустку. Платити чи не платити? Звичайно, ми не можемо так залишити і пропонуємо розібратися.

Звернемося до ст.2 Указу Президента** та до ст. 14 Декрету про прибутковий податок***. Норма, що цікавить нас, практично однакова в обох документах і зводиться до наступного якщо в підприємницькій діяльності використовують найману працю, ставка податку збільшується на 50 відсотків за кожну людину. Іншими словами, податок сплачують за всіх осіб, які перебувають у трудових відносинах із підприємцем. Так от, у цих самих відносинах працівник і продовжує перебувати з підприємцем навіть під час своєї щорічної відпустки. Чому продовжує? Та тому що у цей період трудовий договір діє і за працівником зберігається його робоче місце (ст.74 КЗпП та ст.2 Закону про відпустки).

У результаті отримуємо, що коли працівник у щорічній відпустці, за нього все-таки треба платити податок.

* - Форму цього договору затверджено наказом Мінпраці України від 08.06.01 р. N 260. Її можна знайти у газеті "Все про бухгалтерський облік" N 106 за 18.11.02 р., стор.41-42.

*** - Декрет КМ України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 р. N 13-92.

"Все про бухгалтерський облік" N 46(834), 20 травня 2003 р. Підписний індекс 35200