Чи стали полонені українці дешевими рабами у Чечні
Чи дійсно існує невільничий ринок, де за гроші продають полонених у рабство, а потім транспортують до України?
7 вересня 2015 17:15
Все це та багато іншого з'ясували журналісти depo.ua.
Нещодавно президент України Петро Порошенко порадував гарною звісткою. З полону терористів було звільнено 12 українських бійців.
Державні органи також на перебій звітують про те, як вдало звільняють заручників із лап терористів.
Однак після спілкування з батьками бійців, які досі чекають на своїх дітей та волонтерів, журналісти depo.ua з'ясували, що в цьому питанні далеко все не безхмарно. І працювати ще є над чим.
НА ФОТО: 28-річний Роман Біленький
Жінка щодня чекає на повернення сина. Волонтери, які шукають зниклих безвісти українських військових, запевнили її син перебуває в полоні в Ростовській області.
"Коли я дізналася про це, то була дуже рада. Тому що раніше мені повідомляли, що його забрали у трудове рабство в Чечні. А там такі умови, що вижити просто неможливо", - ледве стримуючи сльози, розповідає Біленька.
Але ще важче жінці говорити про те, як державні органи переймаються її бідою. За словами Біленької, з усіх боків вона зустрічає лише опір та небажання до співпраці. "А нещодавно мені з військкомату прийшла повістка. Як таке може бути? Якщо я вже сина рік не бачила", - обурюється Біленька.
НА ФОТО: 42-річний Сергій Костаков
Зрештою Солодухіна і не вірить у те, що це насправді останки сина. Крім того, її бентежить, що якимось дивним чином тіло знайшлося одразу після скандальної передачі.
"У морзі меневразило, що у тіла не було голови. Навіщо треба було відсікати голову в морзі? Та й на зріст те тіло, яке нам показали, було більшим, ніж мій син. Але нас запевнили, що це він", – розповідає Солодухіна.
Жінка переконана, що її син потрапив у трудове рабство в Україні, а українська влада просто не хоче займатися цим болючим питанням. Тому вирішила підсунути фейкове тіло, щоб закрити проблему та рот схвильованим родичам.
"Мене обурює, що сам спогад про те, що наших людей кудись вивезли, зустрічає надзвичайно жорстку відсіч", - каже Солодухіна.
Хоча це дуже неправильний підхід, переконаний 40-річний Сергій із Луганська, який понад місяць провів у полоні українських грушників. Свою історію він погоджується говорити лише на анонімних умовах.
Випадки, коли людей забирали у трудове рабство з Донбасу на Кавказ, з його слів, нерідкі. Йому самому дивом вдалося уникнути цієї долі.
"Мене тримали у полоні українські грушники на Луганщині та вже хотіли відправляти на Кавказ. Але мені пощастило. Я зміг втекти", - розповідає Сергій.
На ФОТО: Волонтер та журналіст Ганна Івінська
"Для Чечні – це норма. Там випадків, коли людей експлуатували лише за їжу, десятки. І про це говорять українські правозахисники", – стверджує Івінська.
Зокрема, за словамиукраїнської активістки Оксани Вольвої, Дагестан став одним із найбільших центрів работоргівлі. Так, після закінчення чеченських воєн на Кавказі не припинилася работоргівля. Найчастіше людей утримують проти їхньої волі в Дагестані. На всій території республіки налічується понад 600 дрібних заводів із виробництва цегли.
"На цей час кавказькі представники були дуже активно задіяні в цьомуконфлікт. І за нашою інформацією вони та козаки займалися ринком живого товару. Але зараз ситуація трохи стабілізувалася", – розповідає він.
За даними експерта, зараз на Кавказі може перебувати до 20 українських військових.
У свою чергу, переговорник Міжвідомчого центру з питань звільнення полонених і заручників при СБУЮрій Тандит запевняє depo.ua, що українська влада робить все можливе для звільнення заручників.
НА ФОТО: Переговорник Міжвідомчого центру з питань звільнення полонених та заручників при СБУ Юрій Тандит
Крім того, він повністю спростовує інформацію про можливість існування ринку, де начебто продають українських військових у рабство. А також переконує, що інформація про транспортування українських військових у Чечні чи Адигеї, де їх використовують як дешеву робочу силу, є неправдивою.
"Наших хлопців в Україні використовують як політичних в'язнів. І сьогоднішня ситуація доводить: вони потрібні як віддушина для ведення своєї неоголошеної війни", - розмірковує Тандит.
За його словами, сьогодні звільнено понад 2884 особи. А зараз у полоні бойовиків, а також на території України знаходиться близько 170 українських військових, а серед зниклих безвісти числиться понад 400 осіб.
"Найбільше нас турбують злочини проти людяності, які вчиняють терористи. Ці злочини мають конкретні назви. Перше - розстріли та тортури людей, незалежно від того, з якого боку вони були захоплені. Друге - работоргівля, особливо українськими жінками, які залишились у Донецькій та Луганській областях", - заявляв Наливайченко.
За його словами, поширенню работоргівлі сприяють найманці з Осетії та східних регіонів України.
Підтверджуєпроблему работоргівлі таголова Центру звільнення полонених громадської організації Офіцерський корпус Володимир Рубан. За його даними, полонених часто перевозять - наприклад, щоб використовувати для будівництва або розбору завалів, для ремонту важкої техніки.
Крім того, за словами Івінської, останнім часом обмін полоненими фактично зупинено.
"За останні майже п'ять місяців було звільнено близько 30 осіб. Усі", - наголошує Івінська.
Проте Грабовський має свої аргументи щодо сьогоднішньої ситуації. За його словами, питання звільнення заручників тісно пов'язане із фінансами.
"Держава не є базарною торгівлею чи покупцем, які можуть торгуватися. Адже тут усе питання вирішується через фінанси", - наголошує військовий експерт.