Чи варто сприймати погрози Red Bull залишити Формулу 1 всерйоз
Команда Red Bull Racing вкотре дала зрозуміти, що за певних обставин може піти з Великих Призів. Але чи варто їх слова брати за чисту монету? Розбирається Дітер Ренкен.
Ще один сезон і ще одна загроза з боку Red Bull залишити спорт. Відверто кажучи, в останніх заявах консультанта компанії Хельмута Марко – між іншим, доктора юридичних наук – було більше натяків та прихованих загроз, аніж прямих висловлювань. Але сенс був більш ніж прозорим: зробіть так, як ми вимагаємо, інакше ми йдемо.
Як і багато попереджень з боку австрійської команди в минулому, нинішні також були пов'язані з переходом на більш дешеві та галасливі двигуни хоча б з 2021 року.
Слова Марко стали відповіддю на запитання кореспондентом офіційного сайту Ф1: «Команда, що користується клієнтськими двигунами, завжди залежатиме від виробника - і за останні чотири роки ви це чудово зрозуміли. Чи є у вас якісь наміри якось змінити ситуацію, що склалася?»
«Звичайно, і не одного разу, – відповів Гельмут. – Останнім терміном для приходу до Формули 1 незалежного постачальника двигунів має стати 2021 рік.
Це більш ніж необхідно для спорту, до того ж цей двигун має бути простим, гучним і коштуватиме менше 10 мільйонів. Ми говоримо про силову установку простішої конструкції в порівнянні з нинішніми агрегатами. Нам потрібний просто гоночний двигун.
Є достатньо компаній, здатних постачати такі двигуни. Тож ми очікуємо, що вже до кінця нинішнього сезону нові власники Ф1 та FIA щось вирішать із цього приводу. Якщо цього не станеться, наша присутність у Формулі 1 буде під сумнівом».
Зверніть увагу на слова "останнім терміном", "двигун має стати", "ми очікуємо", "якщо цього не станеться", "наша присутність буде під питанням". Не найм'якіші слова.
Востаннє австрійський концерн погрожував залишити чемпіонат через двигуни у 2015 році – на піку проблем Renault. Тоді Марко, керівник команди Red Bull Racing Крістіан Хорнер, його колега з Toro Rosso Франц Тост та Матешіц в один голос сказали, що готові покинути спорт, якщо не знайдуть конкурентного двигуна. Але при найближчому розгляді виявилося, що всі доступні варіанти вже зайняті.
У той же час багато хто в піддоку висловив подив від того, наскільки безжально в Red Bull критикували Renault - хтось навіть припустив, що після всіх сказаних слів шлях австрійському колективу до клієнтських програм просто закритий.
Тоді виникли чутки про те, що партнером Red Bull може стати Volkswagen Group зі своїм брендом Audi, але дизельний скандал виключив таку можливість. При цьому подейкують, що у VW також були не в захваті від того, в яких виразах команда накинулася на свого колишнього постачальника моторів, тож скандал – можливо, не єдина причина відмови групи компаній від приходу до Ф1.
Приблизно в той же час ваш покірний слуга проаналізував варіанти взаємин, доступні для Red Bull і Renault, і в результаті австрійський колектив залишився з французькими мотористами, тоді як молодша команда концерну Toro Rosso була змушена на один сезон перейти на однорічні мотори Ferrari, після чого в Renault пом'якшили свої умови.
Одночасно з цим RBR втратила спонсорську підтримку компанії Infiniti і звернулася з брендуючим контрактом на мотори до TAG Heuer.
Команді Toro Rosso довелося самійоплачувати рахунки за торішні мотори, які не оновлювалися протягом усього сезону, що коштувало колективу щонайменше одного місця в Кубку конструкторів, а з ним і пристойної частини призових у розмірі близько шести мільйонів доларів.
Цікаво, що як тільки договори з Renault/Ferrari на сезон-2016 були підписані, Дітріх Матешіц відразу спростував усі натяки на те, що концерн міг покинути Ф1 через двигуни.
«Насправді я ніколи навіть не думав про це, – сказав він. – Звичайно, могли виникнути обставини, які б змусили нас піти на такий крок, наприклад, якби нам так і не вдалося знайти жодного двигуна».
Але двигуни його команд були завжди, хай і не флагманські від Mercedes. До речі, цікаво уявити собі ситуацію, в якій опинилися б сьогодні Red Bull та/або Toro Rosso, якби колишній виконавчий директор McLaren Group Рон Денніс свого часу не наклав вето на використання силових установок Honda іншими командами. Адже Red Bull відкрито зверталася до японського постачальника.
Уявіть собі ті гнівні тиради, які чулися б із Зальцбурга після кожного безуспішного Гран Прі. З Renault принаймні Red Bull змогла здобути п'ять перемог у перегонах з 2014 року.
Тож чи маємо ми сприймати погрози (або попередження) Марко всерйоз? Чи мають вони якесь реальне підґрунтя у технічному, спортивному та економічному відношенні?
Вимоги Марко, по суті, можна поділити на чотири складові: незалежний постачальник, гучні мотори, простота двигунів у технічному плані та їхня вартість.
Щодо вартості, то постачальники силових установок рік тому підписали угоду з FIA про те, що контракт на силові установки з розрахунку на дві машинина рік коштуватиме командам 18 млн доларів. Нагадаємо, що йдеться про чи не найдосконаліші в технологічному плані агрегати в історії автоспорту.
Марко заявив, що ціна має бути нижчою за 10 мільйонів. З урахуванням того, що Хельмут австрієць, а FIA зафіксувала тарифи в євро, слід припускати, що Марко мав на увазі саме 10 мільйонів євро, а з нинішніми курсовими різницями це означає різницю відсотків 15 по відношенню до долара.
Тепер подивимось на бюджет Red Bull 2016 року. З цього матеріалу випливає, що дохід команди становив 220 млн фунтів стерлінгів, що за нинішнім курсом еквівалентно 257 млн євро. 8 млн євро різниці, яку вимагає Марко, – це лише 3% від річного доходу команди, тоді як над двигуном працюють близько 300 висококваліфікованих інженерів на заводі.
А тепер можна згадати, що один тільки Едріан Ньюі заробляє в команді близько 10 млн. фунтів (11.7 млн. євро) на рік. А інсайдери з Ferrari стверджують, що технічний гуру відмовився від удвічі більшої суми та роботи у Маранелло. Також не варто забувати, що пара пілотів колективу в сумі отримує близько 10 млн. фунтів. Чи не здається вам дивним, що Марко так відчайдушно відмовляється приймати суму за двигуни в 18 млн євро і водночас платить такі самі гроші лише трьом співробітникам у команді?
Хельмуту непогано було б згадати 2005 рік, коли Red Bull тільки-но прийшла в спорт, викупивши активи Jaguar Racing. У ті роки щорічна підтримка двигунів коштувала клієнтам 20 млн доларів, але австрійцям не завадило це приєднатися до Ф1.
Ален Прост нещодавно згадав часи, коли він володів командою – на стику століть, і тоді його колектив змушений був віддавати на рік 34 млн. доларів за мотори при бюджеті в 60 млн. доларів.
На що пішли б зекономлені Red Bull 8 млн. доларів? Б'юся об заклад, що їх тут же відправили б на доопрацювання аеродинаміки, а бюджет команди не знизився б. У команді скільки завгодно можуть твердити, що вони зменшили б бюджет, але історія показує, що їхня скарбниця зростала протягом усіх останніх восьми років у спорті, і вони першими відмовилися підписувати угоду щодо обмеження ресурсів у Ф1.
Крім того, лише неймовірні зусилля дозволили керівництву спорту стримати зростання цін на двигуни та навіть знизити вартість до нинішнього рівня, незважаючи на застосування дорогих технологічних рішень. І було б дуже дивно з боку Red Bull звинувачувати у ситуації з двигунами FIA, оскільки за нинішню систему проголосували на Комісії Ф1, де австрійська компанія має одразу два голоси.
Що стосується звуку моторів, то на кожного незадоволеного знайдеться прихильник більш тихої Формули 1, але тут як у житті - найчутніші верескливі крики скаржників. Звичайно, гучність двигунів можна збільшити, але це неодмінно буде сприйнято деякими верствами населення як порушення етичних норм та призведе до відторгнення частини молодого покоління вболівальників від перегонів.
Марко вимагає, щоб до 2021 року у Формулі 1 з'явився незалежний постачальник двигунів. А навіщо? У сезоні-2005 на машинах Red Bull були встановлені двигуни Cosworth, після чого австрійці швидко перекинулися до Ferrari, а потім, коли стало зрозуміло, що і в Маранелло не можуть впоратися із завданням, і Renault. Уловлюєте закономірність?
Так само, коли Матешіц придбав Minardi - нині Toro Rosso - в 2006-му, команда почала з моторів Cosworth, які дуже скоро змінили агрегати Ferrari (знову шаблон), що залишилися від Red Bull у спадок. Жодного моментучасу в жодній із команд концерну був конкурентоспроможного двигуна незалежного постачальника.
Більше того, історія показує, що остання перемога у Формулі 1 з "незалежним" мотором, тобто мотором без заводської підтримки, була здобута ще в минулому столітті, або навіть раніше – залежно від трактування.
Австрієць очікує, що незалежний постачальник запропонує йому контракт на пару двигунів на рік за 10 млн доларів? А чому б знову не замислитися над тим, щоб налагодити власне виробництво силових установок? Адже у 2014-му вони про це всерйоз говорили… Усім цікаво, чому в Австрії не були проти покупки одразу двох команд Формули 1, але при цьому не збираються виділити гроші на будівництво власних моторів для них.
Чергова відповідь на це питання полягає в тому, що Red Bull – це гоночна команда, а не технологічна компанія. Але підрозділ Red Bull Technologies був створений саме для того, щоб забезпечувати технологічною підтримкою обидві команди, а сьогодні цей відділ тісно залучений до розробки гіперкара Aston Martin/Red Bull і підтримки яхт на Кубку Америки. Значить, суперкари та яхти – так, а двигуни для Ф1 – ні? Ну, звичайно, легше звинувачувати всіх навколо…
І, нарешті, про спрощення двигунів. Нові технології притаманні вершині автоспорту, якою є Формула 1, від початку епохи Великих Призів - років за сто до того, як Red Bull продала свою першу банку з газуванням.
Марко сам їздив за кермом F1 BRM V12 у 70-х (на фото вгорі) і вигравав у Ле-Мані на надтехнологічній на той час 12-циліндровій Porsche 917, яка була увічнена в кінематографі завдяки Стіву Маккуїну.
Виходить, якщо Red Bull не є постачальником силових установок у Ф1,як Mercedes, Ferrari та Renault, значить, можна спрощувати двигуни тільки для того, щоб австрійці змогли заощадити 3% від свого роздутого бюджету? І відразу відправити ці гроші на доопрацювання шасі або на завищені зарплати для своєї еліти.
Постійні погрози Red Bull залишити спорт не роблять честі ні бренду, ні команді, ні її співробітникам та керівництву, ні Формулі 1 загалом.
Якщо австрійці не задоволені тим, як розвивається чемпіонат, незважаючи на подвоєну кількість голосів у законодавчому органі, нехай ідуть – подивимося, чи багато вболівальників заплаче.
