Чи варто вчитися заочно
Заочне навчання – добре це чи погано? Одні ставляться щодо нього скептично, інші – з ентузіазмом. Хто правий?
І ті й інші. Просто ця форма здобуття знань – не для всіх. У той час, як одні насолоджуються свободою та незалежністю, інші не можуть розподілити свій час і після довгих мук нарешті розуміють, що повноцінних знань заочно отримати не вдасться. Як не помилитись у виборі?
Усі успішні заочники мають щось спільне. Перевірте, чи збігаються їхні риси характеру та звички з вашими. Заочникам легше працюється, коли ніхто не стоїть над душею і не контролює кожен крок. Одним необхідні викладачі, які невпинно підігріватимуть їх мотивацію, даючи завдання та вказуючи на помилки. Інших це лише дратує, відбиваючи будь-яке бажання робити будь-що.
Такі люди чітко бачать мету і не страждають від нестачі мотивації. Неважливо, що людина, яка дає завдання, залишається для них невидимою та анонімною. Вони для самих себе найсуворіші та найвибагливіші наставники. Заочники ніколи (або майже ніколи) не відкладають завтра те, що можна зробити сьогодні. Отримавши завдання, вони відразу сідають виконувати його, не чекаючи, поки «смажений півень клюне».
Їм важко зрозуміти, чому хтось сторонній має розподіляти їх час та сили. Вони цінують свободу та можливість працювати у зручному ритмі та режимі – чи то ночами, чи раз на тиждень. Але найголовніше, вони розуміють, що відкладаючи виконання завдань на невизначений термін, ризикують залишитися вічними студентами.
Левова частка інформації, яку отримує заочник, відображена у літерах. А отже, такий студент повинен мати відмінну навичку сприйняття друкованого тексту – навичку, на жаль, не настільки поширену сьогодні, як раніше. Заочники не звертаютьуваги на відволікаючі моменти і чудово вміють концентруватися.