Чи важко управляти танком
Автор: Палмер Браян Рубрики: Переклади, Близький Схід Опубліковано: 07-08-2012
У четвер сирійські повстанці захопили бойовий танк регулярної армії та скористалися ним для атаки на сили президента Башара Асада. Але чи можна керувати танком без спеціальної підготовки?
Важко, але можливо. На щастя для Сирійської вільної армії деякі її солдати пройшли підготовку до того, як втекли з урядових сил. Навчитися керувати танком без спеціальних курсів означає діяти «методом тику», що потребує чималого терпіння та удачі.
Справа в тому, що на панелі управління розташовано близько ста кнопок, шкал та перемикачів, які відповідають за турбіни, зброю, засоби зв'язку, електронне обладнання, протипожежні системи, гіроскоп тощо. Не кажучи вже про цілий набір складних систем, які знаходяться в двигуні.
Більшість елементів управління супроводжується скороченнями, які абсолютно нічого не говорять непосвяченому. Все це надзвичайно ускладнює навіть таку банальну річ, як пошук кнопки запуску двигуна або важеля коробки передач (у деяких старих моделей потрібно було кілька хвилин прогрівати мотор перед тим як рушити). Відпустити гальмо теж буває непросто: у багатьох танках водій має одночасно зняти ногу з педалі та потягнути за важіль.
Як тільки всі ці базові етапи пройдені, керування танком стає відносно інтуїтивним. Педалі гальма та акселератора працюють так само, як і у звичайній машині. У більш сучасних танках встановлений штурвал, що нагадує про літаки, тоді як у більш старих моделях для цих цілей використовуються два важелі. Якщо потягнути за правий важіль, правагусениця сповільнює хід, що дозволяє танку повернути у цьому напрямі. Лівий важіль, як неважко здогадатися, дозволяє зробити протилежне.
Нові бойові танки обладнані автоматичною коробкою передач - на відміну від старих моделей (у тому числі й захопленого у четвер повстанцями танка радянського виробництва), які потребують ручного перемикання швидкостей. У деяких встановлені цілих три педалі зчеплення, що, однак, не заважає їм легко глухнути.
Початківці зазвичай вчаться вести танк, висунувши голову з люка. Тим не менш, у бойовій обстановці водію необхідно орієнтуватися за допомогою перископів, що може стати для новачка нетривіальним завданням.
На рівній поверхні сучасний бойовий танк може розвинути швидкість понад 95 км/год. Тим не менш, на пересіченій місцевості йому доводиться триматися крейсерської швидкості 16-25 км/год. Особливої обережності у виборі шляху не потрібно, тому що машина розрахована на те, щоб їздити практично будь-що. (У танкових школах, які більшою мірою поширені у Великій Британії, ніж у США, учням дозволяють тиснути автомобілі так, що від кузова залишається млинець завтовшки не більше ніж 30 сантиметрів).
Проте, якщо місцевість покрита рідким брудом, обережність не завадить. Якщо корпус танка увійде в зіткнення з твердою поверхнею, коли гусениці загребають «порожнечу», він безнадійно застрягне. І щоб зрушити його з місця, вам знадобиться допомога іншого танка. Ще одне можливе рішення - це покласти перед гусеницями стовбур дерева і поступово просувати танк вперед на рівну його довжині дистанцію, поки він не вибереться з бруду.
Якщо хтось ще не здогадався, гарматою користуватися – не менш складно, ніж керуватитанком. Для обертання гармати та управління електронними пристроями слугує відразу безліч кнопок. До того ж визначити, яка з них відповідає за постріл, теж непросто. Призначена для стрілка оглядова система дуже збільшує навколишній пейзаж, в результаті - стежити за обстановкою йому ще складніше, ніж водієві.
В історії були випадки, коли водіям-самоукам вдавалося змусити танк рушити з місця. Так, наприклад, у 2006 році угорські активісти сіли в танк Т-34 часів Другої Світової війни, в якому вони проїхали близько ста метрів… проте, потім старий звір зупинився перед лінією загородження поліцейських загонів через брак палива. У баку було сили 0,3 літра солярки.