Чим вимірюється цінність людського життя Християнський мегаполіс
ДУМКА. По телеканалу TLC йде передача "Я соромлюся свого тіла" про хворих на рак та інші страшні захворювання людей. Хірурги в США збирають людей буквально частинами, роблячи найскладніші операції. Дивлюся і думаю: в Україні ці люди потрапили б до списку безнадійно хворих, “живих мерців”, а через деякий час опинилися б на цвинтарі. На заході ж їм дають нове життя в досить короткі терміни, а потім беруть у них інтерв'ю, запитують про їхні відчуття, самопочуття. Вони продовжують жити повноцінним життям, щасливі, посміхаються.
Є чимало випадків, коли хворим на рак людям в Україні говорили, що їм залишилося жити не більше шести місяців. Не втрачаючи надії, ці люди робили все, щоб виїхати на лікування до США чи Ізраїлю, де зараз живуть та радіють життю.
Що таке людське життя для нас, для нашої держави? Ми захищаємо “Тополь” та “Град” якихось міфічно пригноблених українців в іншій країні, але на життя окремо взятої людини у власній країні нам начхати. Вона не вартує і гроша. Рівень охорони здоров'я, утримання пацієнтів у лікарнях приблизно як у Кенії.
Згадується така історія. Лікар в українській поліклініці дістає з кишені таблетку, ламає її навпіл і, простягаючи пацієнтові, каже: “Ця частина від голови, а ця від розладу шлунка. Дивіться, не переплутайте”. Очевидно, цінність людського життя у нас обчислюється кількістю збройових одиниць, а не наявністю доступного сучасного медичного обладнання, нових лікарень та якісних медичних послуг. Та й лікарі, кваліфіковані лікарі, навіщо вони нам потрібні? Нам потрібні солдати. А український солдат, як відомо, живучи як горець, навіщо йому лікар…
Юрій Кірдяшкін
ВипускникТеолого-педагогічного коледжу (Кишинів) зі ступенем бакалавра. Мешкає в Україні. Область інтересів - теологія та трансперсональна психологія.