Читати Повернення на батьківщину - Єсенін Сергій
Я відвідав рідні місця, Ту сільщину, Де жив хлопчиськом, Де каланчою з березовою вежею Злетіла дзвіниця без хреста.
Як багато змінилося там, У їхньому бідному, непривабливому побуті.
Батьківський дім Не міг я розпізнати: Помітний клен вже під вікном не махає, І на ганку не сидить вже мати, Кірмя курчат крупічастою кашею.
Стара, мабуть, стала. Так, стара. Я з сумом озираюсь на околицю: Яка незнайома мені місцевість!
Тут цвинтар! Підгнили хрести, Ніби в рукопашній мерці, Застигли з розпростертими руками. По стежці, спершись на підіжок, Йде старий, змітаючи пил з бур'яну. "Перехожий! Вкажи, друже, Де тут живе Єсеніна Тетяна?"
"Тетяно. Гм. Та он за тією хатою. А ти їй що? Схожий? Аль, може, син пропащий?"
"Так, сине. Але що, старий, з тобою? Скажи мені, Чому ти так дивишся сумно?"
"Добро, мій онук, Добро, що не впізнав ти діда. " "Ах, дідусю, невже це ти?" . . . . . . . . . . . . . . . . . . "Тобі, мабуть, скоро буде тридцять. А мені вже дев'яносто. Скоро в труну. Давно час би було повернутись". Він каже, а сам все морщить лоб. "Так. Час. Ти не комуніст?" "Ні. " "А сестри стали комсомолки. Така гидота! Просто вдавись! На церкві комісар зняв хрест. Тепер і богу нема де помолитися.
Ходімо додому - Ти все побачиш сам.усміхаюся ріллі і лісів, А дід з тугою дивиться на дзвіницю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . "Здорово, мати! Здорово!" - І я знову тягну до очей хустку. Тут розплакатися може і корова, Дивлячись на цей бідний куточок.
На стінці календарний Ленін. Тут життя сестер, Сестер, а не моє, - Але все ж таки готовий впасти я на коліна, Побачивши вас, улюблені краї.
Прийшли сусіди. Жінка з дитиною. Уже ніхто мене не впізнає. По-байронівськи наш песик Мене зустрічала з гавкотом біля воріт.
Ах, милий край! Не той ти став, Не той. сміється рот.
Звичайно, мені і Ленін не ікона, я знаю світ. Люблю мою сім'ю. Але чомусь таки з поклоном Сідаю на дерев'яну лаву.
"Ну, кажи, сестро!"
І ось сестра розводить, Розкривши, як Біблію, пузатий "Капітал", Про Маркса, Енгельса. За жодної погоди Я цих книг, звичайно, не читав.
І мені смішно, Як спритне дівчисько Мене у всьому за комір бере. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . По-байронівськи наш песик Мене зустрічала з гавкотом біля воріт.