Чому я не там, де ти

Чому я не там, де ти?

У кімнаті одне вікно, порожній стіл

і з вибитою лампочкою люстра.

Вмирати у собі – це погано? Ні, вмирати – це дієслово.

На вулиці холодно:

ховаю руки в кишені, піднімаю вище комір пальта.

Біль по нервах б'є в голову,

а вдома не чекає на мене ніхто і ніщо.

Навіть ти не чекаєш,

Між нами сім годин різниці

і це моя слабка ланка.

Між нами кордони та меридіани,

річки, залізничні колії.

Скажу спасибі, що не материки та океани,

хоч мені й так не дуже.

І той теплий весняний день, коли стукіт коліс поїзда віддавав у голову,

а ти казав, що обов'язково повернешся.

Зараз зима, ожеледиця і мені знову таки холодно.

-Я все ще чекаю. Ти приїдеш до мене? Ти до мене торкнешся?

До долонь своїми долоньками, до губ - губами

і залишишся тут назовні?

-Так, звичайно ж, якось приїду, - і жартома, - тільки не прибивай цвяхами.