Чому невідоме в математиці прийнято позначати - х
Це пішло від арабів, які позначали невідому величину в рівняннях арабською літерою "ше" (першою в слові "шай" - "щось"), кастильці записували латиницею це слово як Xay (у середньовічному кастильському Х позначала звук "ше"). З Іспанії таке позначення потрапило до Франції, де Декарт зробив його стандартом де-факто, керуючись ще й принципом симетрії: постійну він позначав третьою початку літерою З (від Constant - "постійний"), а третя з кінця - Х - позначала змінну. За аналогією надалі для постійних використовували другу та першу літери - А та В, для інших змінних - останню та передостанню - Z та Y.
Саме з цієї літери іспанці писали арабське слово, яке означало «річ»
Ця історія мала свій початок у ІХ столітті в Хорезмі, зараз це територія Узбекистану. Саме там у Хорезмі математик Аль-Хорезмі заклав основи вирішення рівнянь — алгебри. Назва алгебра походить від арабського «аль-джабр», яке означає перенесення члена рівняння з однієї частини рівняння до іншої або правильніше сказати з лівої частини до правої частини зі зміною знака. Аль-Хорезмі тоді ще не використовував формул і всі рівняння записував словами. Величину яка була невідомою він називав «ший», арабською — «річ». Наприклад: три «речі» становлять 18, отже, «річ» дорівнює шести. У XII столітті книга, яку написав Аль-Хорезмі, потрапила до Іспанії. В Іспанії невідоме почали записувати як xei, у староіспанській мові звук на початку слова позначався літерою X. Надалі з розвитком формульного запису слово xei скоротилося до однієї літери.