Давид Бен-Гуріон
Восени 1906 Давид Грін відвідав перший з'їзд партії Поалей Ціон в Палестині, де був обраний до центрального комітету партії. Також його було обрано до спеціальної комісії, яка мала створити програму партії. Пізніше ця програма одержала назву "Рамлська платформа", метою якої було створення єврейської держави в Палестині. Крім того, незабаром було ухвалено рішення розпустити центральний комітет і замінити його на тимчасовий керівний центр, який складався з двох осіб – Давида Гріна та Ісраеля Шохета. Перед керівним центром партія поставила завдання – реорганізувати партію. Проте створення керівного центру був переломним моментом історія партії, це було лише невеликим зрушенням. Спроба Гріна зробити іврит офіційною мовою партії не вдалася, в 1907 за завданням партії він становив звернення "Єврейської соціал-демотичної партії в Ерец Ісраель".
Навесні 1920 року за дорученням партії Ахдут ха-Авода Бен-Гуріон вирушив до Великобританії, тут він мав налагодити контакти з Лейбористською партією і очолити бюро всесвітнього союзу Поалей Ціон. Якийсь час він пробув у Лондоні, а потім вирушив до Відня на з'їзд Поалей Ціон. Під час з'їзду йому прийшла телеграма від дружини Поліни і він був змушений повернутися до Лондона.
Після початку арабського повстання в 1936 Бен Гуріон став одним з ініціаторів політики стриманості. Головним принципом цієї політики було зміцнення сил і утримання від великих атак на арабських націоналістів, що нападали на єврейське населення, і уникнення заподіяння шкоди мирному населенню. У 1937 році, поряд з Хаїмом Вейцманом та Моше Шаретом, він підтримав рекомендації комісії Піля, які розділяли територію Ерец-Ісраель (на захід від річки Йордан) на дві частини.
Бен-Гуріонперейшов від пасивної політики (політики стримування) до активної, яка включала нелегальну імміграцію і створення нових поселень у місцях, де це заборонялося британським законом.
З початком Другої світової війни Бен Гуріон підтримав єврейських добровольців, які вступали до британської армії, в той же час він вважав за необхідне боротися проти Великобританії в Палестині. У цей період діяльність із протидії британській владі була припинена. Британська армія почала вербувати євреїв до армії, також було створено єврейське національне об'єднання - Єврейська бригада. На початку війни воєнізовані єврейські організації Іргун і Лехі також призупинили свою діяльність проти англійців, але пізніше ці організації відновили боротьбу проти британської влади. Офіційний ішув та Хагана на чолі з Бен Гуріоном різко засудили дії Іргуна та Льохи.
1942 року Давид Бен-Гуріон вирушив до США, щоб роз'яснити позицію ішува з основних питань, тоді ж він оприлюднив Балтіморську програму, яка відкрила боротьбу євреїв за створення своєї держави в Ерець-Ісраель. Під час Другої світової війни та після її закінчення Бен Гуріон виступав проти Великобританії, яка, як і інші держави, ігнорувала становище європейського єврейства. Після закінчення війни керівництво ішува активізувало боротьбу проти англійців, було розгорнуто активну політичну боротьбу за створення єврейської держави.
На 15 травня 1948 року було намічено закінчення Британського мандату на Палестину, євреям надавався шанс створити свою державу. Проте думки щодо цього розділилися. Протидія США та загроза захоплення Палестини арабськими арміями змушували могих задуматися про можливість державотворення. Ці настрої проникли також і в МАПАЙВидатні діячі партії (такі як Елізеєр Каплан, Давид Ремез та інші) виступили проти негайного державотворення, протилежну позицію зайняв Давид Бен-Гуріон, за яким стояла більшість рядових членів партії.
11 травня відбулася нарада центрального комітету МАПАЙ, на якій Бен-Гуріон виступив із полум'яною промовою та представив свою позицію. У розпал засідання до зали увійшла Голда Меїр, яка щойно повернулася із секретної поїздки до Аммана, де вона вела переговори з Абдаллою (еміром Трансіорданії). Спроби Меїра схилити еміра підписати договір про ненапад не увінчалися успіхом, Абдалла вважав, що запобігти війні може лише приєднання підмандатної території до Трансіорданії, в парламенті якої євреї отримають 50% місць. Голда Меїр відкинула цю пропозицію. Того ж дня зі США повернувся Моше Шарет, який розмовляв там із американським політичним діячем Джорджем Маршаллом. Американці пропонували відстрочити державотворення і намагалися залякати Шарета загрозою арабського вторгнення до Палестини.
14 травня Бен-Гуріон прибув до будівлі Тель-Авівського музею, де о четвертій годині він зачитав Декларацію незалежності, тим самим було проголосивши створення Держави Ізраїль. Вночі того ж дня Сполучені штати визнали Ізраїль де-факто, а рано-вранці 15 травня Бен-Гуріон виступив з промовою зверненою до американців.
Бен-Гуріон пішов з усіх постів через втому, перебуваючи вже кілька років при владі він виконав багато важливих завдань: було закладено основи держави Ізраїль, населення країни було збільшено вдвічі, було створено ізраїльську армію, було визначено політичний курс молодої держави, все це було заслугою Бен-Гуріона. Однак на нього сильно впливали політичні перипетії, розбіжності в його партії, необхідність пошуку постійногокомпромісу, йому, людини однозначних рішень усе це несло розчарування. Також відставка Бен-Гуріона мала ідеологічний характер, у цей період його відвідують думки про те, що він, як і всі інші жителі Ізраїлю, повинен сприяти освоєнню країни. Через це він вирішує переїхати жити в кібуц Сде-Бокер, який він побачив ще навесні 1953 року, повертаючись з Ейлата.