Давньо-грецька міфологія
Одіссей приходить під виглядом мандрівника до свого палацу
Викладено за поемою Гомера "Одіссея"
Наступного дня, тільки-но край неба забарвився яскравим пурпуром зорі, Телемах вирушив у місто. Ідучи, він наказав Евмею проводити в місто мандрівника, щоб він міг там збирати милостиню. Прийшовши додому, Телемах перший зустрів свою стару няньку Евріклею. Невимовно зраділа вона, побачивши вхідного Телемаха, і з плачем обійняла його. Вийшли назустріч синові Одіссея всі рабині. Дізнавшись про повернення сина, вийшла йому назустріч і Пенелопа. Обняла вона сина і почала розпитувати його про те, що дізнався він під час своєї подорожі. Але нічого не став їй розповідати Телемах, - він поспішав піти на міську площу, щоб привести Феоклімена до свого дому. Коли Телемах прийшов на міську площу, женихи натовпом оточили його, кожен із них поспішав побажати йому чогось доброго, а в глибині серця вони задумували загибель Телемаху. Незабаром прийшов на площу і Феоклімен з Перайєм, який притулив його на якийсь час, поки не було в місті Телемаха. Зараз Телемах запросив Феоклімена до себе в будинок і пішов з ним. Вдома, обмившись у прекрасних мармурових ваннах, Телемах із Феокліменом сіли за трапезу. Вийшла до них Пенелопа і сіла біля їхнього столу зі своєю роботою. Телемах розповів матері про свою подорож до Пілоса та Спарти. Засмутилася Пенелопа тим, що нічого не дізнався Телемах про батька. Але Феоклімен почав заспокоювати її; він запевняв, що Одіссей вже в Ітаці, що він напевно ховається десь, щоб вірніше приготувати загибель нареченим. Феоклімен говорив, що якби Одіссей не повернувся до Ітаки, не послали б знамення боги при поверненні Телемаха. Під час бесіди Пенелопи з Телемахом та Феокліменом наречені забавлялися у дворі киданням диска та списа. Незабаром пригнали пастухи кіз та овець длябенкет наречених. Гурбою увійшли наречені до будинку Одіссея і зайнялися приготуванням до бенкету. Глашатай Медонт скликав їх до бенкетної зали. Тим часом Одіссей з Евмеєм повільно йшли до міста. Спираючись на ціпок, йшов Одіссей під виглядом немічного жебрака. Вони вже були недалеко від міста, коли біля джерела, з якого жителі міста брали воду, зустрів їхній пастух Мелантій. Побачивши Евмея з мандрівником, нахабний Мелантій почав знущатися з них і крикнув:
- Ось веде один негідник іншого! Куди ти, дурний Евмею, ведеш цього жебрака? Дивись, переламають йому ребра женихи, якщо він тільки наважиться з'явитися в будинку Одіссея.
Крикнувши це, Мелантій сильно вдарив Одіссеєвою ногою, але навіть не ворухнувся від цього удару Одіссей. Насилу стримався він, щоб не вбити зухвальця, ударивши його головою об землю. Евмей став загрожувати Мелантії, що погано доведеться йому, коли повернеться Одіссей. Але Мелантій грубо відповів, що даремно сподівається він на повернення Одіссея, що скоро буде і Телемах убитий нареченими, а сам Евмей проданий якимсь чужинцям. Із цими погрозами Мелантій пішов. Повільно продовжували свій шлях Евмей з Одіссеєм. Нарешті вони наблизилися до палацу Одіссея. Звідти мчали звуки кіфари та співи. Бенкет женихів був у самому розпалі. Евмей та Одіссей, голосно розмовляючи один з одним, увійшли у двір. Там на купі гною біля самої брами лежав старий собака Одіссея, Аргус. Щойно почула вона голос свого господаря, як насторожила вуха. Почув вірний Аргус свого пана, вильнув хвостом і хотів підвестися, щоб кинутися йому назустріч, але не міг уже рушити. Всіми кинутий, старий, він подихав. Дізнався свого вірного Аргуса та Одіссей. Сльоза скотилася з його очей; якнайшвидше змахнув він сльозу рукою, щоб не помітив її Евмей. Ворухнувся Аргус і здох. Двадцять років чекав вінсвого пана й одразу впізнав його, навіть під виглядом жебрака. Евмей увійшов до бенкетної зали перший і сів біля Телемаха. За Евмеєм увійшов і Одіссей. Не пішов він до гостей, а сів біля самого входу, притуляючись до дверей. Відразу взяв Телемах хліба та м'яса, звелів віднести Одіссею і сказати йому, щоб сміливо йшов він до гостей просити милостиню. Підвівся Одіссей і почав обминати всіх гостей. Усі подавали йому, відмовив лише один – Антіною. Але Одіссей почав наполегливо просити і в нього милостиню. Розсердився жорстокий, грубий Антіною і прогнав від себе Одіссея. Відійшов від нього Одіссей, промовивши:
- Так, бачу я, що розум у тебе не такий гарний, як обличчя, якщо ти шкодуєш дати мені навіть скоринку хліба, та ще чужого! Спалахнув гнівом Антіною, схопив лаву, щосили кинув її в Одіссея і потрапив йому в спину. Але Одіссей навіть не похитнувся від сильного удару, він стояв, наче непорушна скеля; тільки грізно труснув він головою, сів знову біля самих дверей і сказав:
- Не біда, якщо хтось перенесе побої, захищаючи своє майно. Якщо тільки богині помсти Ерінії захищають і жебраків, то замість шлюбу чекає тут Антиноя смерть. Ще більше розсердився Антиною, почувши слова Одіссея, але женихи почали дорікати йому за те, що образив він мандрівника, що прийшов у дім, бо бувало не раз, що під виглядом мандрівників приходили до людей і безсмертні боги. Гірко було бачити і Телемаху, як образив Антиною його батька, але, пам'ятаючи умову, він стримав свій гнів. Дізналася і Пенелопа, як образив Антіною нещасного мандрівника. Ще більше зненавиділа вона зухвалого Антиноя. Покликавши до себе Евмея, розпитала вона його про мандрівника, а коли дізналася, що Одіссей був колись гостем батька мандрівника, вигукнула:
- О, вірю я, що жорстоко помстяться Одіссей і Телемах нареченим, коли повернеться Одіссей!
Лишетільки сказала це Пенелопа, як Телемах голосно чхнув. Зраділа цьому знаку Пенелопа, тепер вона була впевнена, що рано чи пізно загинуть женихи від руки її чоловіка. Вона наказала Евмею привести до себе мандрівника, щоб розпитати його про Одіссея. Але Одіссей відмовився зараз же йти до Пенелопи, він просив почекати до вечора, не бажаючи дратувати ще більше наречених. Погодилася чекати на Пенелопа. Бенкет наречених ставав все більш і більш галасливим. Настала ніч. Евмей давно вже пішов додому. Наречені все ще не розходилися. Раптом у дверях з'явився один жебрак, відомий по всій Ітаці ненажера та п'яниця. Звали його Іром. Побачивши мандрівника в дверях, Ір почав гнати його, Одіссей не йшов. Тоді Ір почав загрожувати йому, що поб'є його, якщо він не піде. Почалася сварка. Її почув Антіною і, бажаючи доставити розвагу собі та нареченим, вирішив змусити битися Іра з мандрівником. Переможцю він обіцяв дати в нагороду козячий смажений шлунок, а крім того, дозволити щодня приходити за милостиною. Оточили наречених Іра та Одіссея і підбурювали їх помірятись силами. Одіссей погодився битися з Іром, але спершу взяв клятву з наречених, що вони не допомагатимуть Іру. Наречені дали клятву. Тоді Одіссей зняв свій лахміття і оперезався ним. З подивом дивилися наречені на могутнє тіло Одіссея, на його м'язисті руки, широкі груди та плечі. Страшно злякався Ір, але не битися з Одіссеєм він уже не міг, бо раби схопили його, опоясали і поставили проти Одіссея. Від страху Ір ледве тримався на ногах. Поглянувши на нього, Одіссей подумав: чи вбити його ударом кулака, чи тільки збити з ніг? Вирішив Одіссей, що могутнім ударом він може порушити підозру наречених; тому, коли Ір ударив його в плече, він у свою чергу вдарив його по голові над вухом. Впав Ір на підлогу і заволав від болю. Одіссей же вистачивйого за ногу і витяг з бенкетної зали надвір, там посадив біля стіни біля воріт, накинув йому на плечі його рвану торбу і дав йому в руки палицю. Так провчив Одіссей Іра за те, що він зухвало надумав гнати його, мандрівника, з його власного будинку. Дуже зраділи наречені, що позбавив їх Одіссей від настирливого Іра. Вони весело вітали його з перемогою, а один із них, Амфіном, підніс Одіссею кубок з вином і побажав, щоб боги знову послали йому багатство та щастя. Амфіном був найкращим із наречених, часто утримував він інших від буйства і завжди захищав Телемаха. Знав це Одіссей і, бажаючи врятувати Амфінома, порадив йому залишити натовп наречених і повернутися до батька, бо незабаром повернеться Одіссей і загибель тоді загрожує всім нареченим. Але Амфін не прислухався до поради Одіссея, сам йшов він назустріч своїй загибелі. У цей час богиня Афіна-Паллада спонукала Пенелопу вийти до наречених, щоб ще більше розпалити в них бажання одружитися, і щоб Одіссей, і Телемах ще більше оцінили її вірність і любов до них. Негайно покликала Пенелопа Евріному і веліла покликати двох рабинь, які мали проводити її до бенкетної зали до наречених. Коли Еврінома вийшла, богиня Афіна занурила в короткий сон Пенелопу і уві сні наділила її такою красою, що вона засяяла, подібно до богини любові Афродіти. Раби, що увійшли, розбудили Пенелопу. Встала Пенелопа і пішла до наречених, Із захопленням дивилися вони на Одіссеєву дружину. Пенелопа ж покликала до себе Телемаха і докоряла йому за те, що дозволив він образити у своїй хаті нещасного мандрівника. Покірно вислухав закид матері Телемах. Звернувся один із наречених, Еврімах, до Пенелопи і став славити її красу. Вислухала його Пенелопа і відповіла, що немає вже в неї колишньої краси, втратила вона її, відколи покинув її Одіссей; тільки тодізнову повернулася б до неї її краса, якби повернувся Одіссей. Докоряла вона нареченим за те, що змушують вони її вступити з кимось із них у ненависний їй шлюб і руйнують будинок Одіссея своїми бенкетами. Не так було за старих часів, тоді наречені намагалися дарами схилити наречену і не марнували чужого майна. Але не почули наречених докорам Пенелопи; спокійно вислухавши її, послали наречених слуг своїх за багатими дарами і обдарували ними Пенелопу, думаючи схилити її на шлюб дарами. Пенелопа мовчки прийняла дари і пішла зі своїми рабинями до своїх покоїв. Тільки-но Пенелопа пішла, як наречені наказали рабиням принести три великі світильники і запалити на них вогонь, щоб висвітлити яскравіше бенкетну залу. Виконали рабині наказ. Одіссей же сказав рабиням, щоб вони йшли займатися своїми роботами, а він стежитиме за світильниками. Але одна з рабинь, Меланто, почала знущатися з нього і лаяти його. Одіссей пригрозив зухвалою Меланто, що поскаржиться на неї Пенелопі. Злякалися рабині цієї загрози і квапливо пішли. Одіссей же став стежити за вогнем на світильниках. Евримах, щоб розвеселити наречених, сміючись над Одіссеєм, сказав: - Бачу я, що бог якийсь послав до нас цього мандрівника, щоб було світліше бенкетувати. Світло походить не від світильників, а від його плешивої голови, на якій немає жодної волосинки. Засміялися наречені, а Еврімах почав ще більше знущатися з Одіссея. Спокійно відповів йому Одіссей: - Евримах! Велика твоя гордість, але ж ти уявляєш, що сильний тільки тому, що тебе оточують слабкі люди. Повернися зараз на твою біду Одіссей і тоді ці широкі двері одразу здалися б тобі вузькими, так поспішно кинувся б ти бігти. Страшно розсердився Еврімах, схопив він лаву і з розмаху кинув її в Одіссея. Але Одіссей спритно ухилився від удару. Лавкапотрапила в руку раба, що розносив вино, і зі стоном упав він на підлогу, випустивши кубок. Здійняли шум женихи. Вони обурювалися, що почалися на бенкеті постійні сварки з тієї хвилини, як з'явився мандрівник. Але Телемах сказав, що не в цьому причина сварок: причина в тому, що всі охмеліли і настав час кінчати бенкет. Як не прикро було нареченим чути такі слова Телемаха, все ж таки змушені були вони закінчити бенкет. Наповнили вони ще раз вином кубки, випили та розійшлися по домівках. Коли розійшлися всі наречені, Одіссей сказав Телемаху, що тепер треба винести всю зброю з бенкетної зали. Закликав Телемах Евріклею і наказав їй замкнути всіх служниць у їхньому приміщенні, щоб не бачили вони, як виноситимуть зброю, яку треба прибрати, щоб не псувалося вона від диму. Виконала Евріклея наказ Телемаха. Телемах та Одіссей стали виносити зброю, а богиня Афіна незримо світила їм, запаливши свій світильник. Здивувався Телемах, бачачи, як світ розпливався від невидимого світильника, і запитав Одіссея, звідки це світло. Але Одіссей заборонив синові розпитувати; боявся він, щоб не прогнівав богиню Телемах своїми розпитуваннями. Забравши всю зброю, Одіссей пішов у покої Пенелопи. Вона з нетерпінням чекала мандрівника, щоб розпитати його про Одіссея. Телемах пішов у свої покої і спокійно заснув.
Всі побажання та пропозиції надсилайте на e-mail