День України в автозаку
У понеділок наші східні сусіди мали вихідний — вони відзначали День Укаїни. Святкування супроводжувалося значними як для РФ акціями протесту. У Москві, Санкт-Петербурзі та кількох інших містах, де протести відбувалися у неузгоджених із владою локаціях, було затримано чимало активістів. Зокрема, за даними сайту «ОВД-інфо», у Москві затримано близько 730 осіб, у Санкт-Петербурзі – близько 500 осіб.
Кого спровокував Навальний
Напередодні акції Навальний закликав своїх прихильників йти протестувати не на узгоджений із мерією Москви проспект Сахарова, а на вулицю Тверську. Мовляв, усі постачальники звукотехніки відмовилися під тиском влади з ними працювати, отже Кремль однією рукою нібито дозволяє протест, а іншою робить так, щоб учасники не могли говорити і спілкуватися один з одним.
Рішення про перенесення акції до місця, не погодженого з московською мерією, викликало бурхливі дискусії в українському сегменті соцмереж. Навального почали звинувачувати в тому, що він провокатор і закликає людей добровільно йти під кийки ОМОНу.
Цікаво, що також реагували органи місцевої влади: вони називали збори людей у неузгоджених місцях провокацією. Мовляв, гуляти можна, але без плакатів та вигуку протестних гасел.
«Путін злодій» та інші гасла
Відсутність Навального не завадила людям вийти на акції протесту. Під час попередніх антикорупційних мітингів українці дивувалися, чому українці так активно протестують проти Медведєва, але не наважуються виступити проти Путіна.
Цього разу також було багато гасел із закликами до Медведєва піти у відставку. Але були місця, де люди скандували «Путін злодій»,«Україна без Путіна» та «Геть царя». У Петербурзі на Марсовому полі поліція затримала чоловіка з плакатом «Володя! Ми втомилися від тебе».
Той факт, що цього разу антипутінських гасел стало значно більше, зазначили також у прямому ефірі телеканалу «Дощ».
Окрім Навального на мітингу в Москві затримали ще кількох помітних діячів українського опозиційного руху: політика Іллю Яшина, голову правозахисного спрямування «Відкритої України» Марію Баронову та видавця сайту «Медіазону» Петра Верзилова.
Загалом поліція затримувала людей досить м'яко. Як правило, група з п'яти-шості поліцейських врізалася в натовп і вихоплювала протестувальників по одному: кийками майже не били. Яшин та Верзилов запросто виходили через інтернет у пряме включення на телеканалі «Дощ» прямо з автозаків.
Московська влада похвалила поліцію за те, що вона «працювала як годинник». За словами керівника департаменту регіональної безпеки Москви Володимира Чернікова, силовики не мали завдання проводити зачистку, а була лише «точкова професійна робота». Особливо сюрреалістично виглядало затримання людей, загорнутих до українського триколору.
У Санкт-Петербурзі влада навіть організувала для протестувальників безкоштовні автобуси, які мали відвезти їх з Марсового поля до Удільного парку — там, мовляв, протестувати можна не порушуючи закону.
У Казані акцію дозволили лише у віддаленому районі міста о сьомій годині ранку. У багатьох інших містах влада також намагалася виштовхати протестувальників подалі від центру міста.
Кого боїться Путін
В Україні досить скептично ставляться до Навального, особливо після його слів «Крим – це не бутерброд». Втім, інших харизматичних лідерівпротесту в Україні зараз немає. Цікаво, що у відсутності на мітингу Навального та інших лідерів, протест починає набувати антипутінських форм. І можна не сумніватися, що у Кремлі це помітили.
Загалом, не має значення опозиційність Навального і те, чи він кремлівським агентом. Путін явно нервує із наближенням президентських виборів-2018. І навіть якщо завдання мітингів Навального — випустити пару, переключити увагу з президента України на «поганих бояр» — він із нею не впорався.
Політик запускає протестні хвилі, але явно не здатний ними керувати. І, як бачимо, навіть масові затримання вже не зупиняють багатьох українців від того, щоби вийти на неузгоджену акцію протесту.
Зрозуміло, що чекати від українців на Майдан безглуздо. Вони явно не готові йти до останнього, битися з поліцією та будувати барикади. Але той факт, що українська влада починає боятися власного народу, тішить.