Дмитро Ушаков Сьогодні срібло - моя стеля
LONDON-2012 // Стрибки на батуті
Вчора 23-річний українець Дмитро Ушаков завоював срібну медаль, випередивши олімпійського чемпіона Пекіна китайця Лю Чюньлуна. А переміг Дун Дун - ще один представник Китаю.
Сергій РОДИЧЕНКО з Лондона
Ушаков йшов за Дуном і після першого раунду кваліфікації, і після другого. І у фіналі виступав передостаннім. Зійшов з батута у чудовому настрої, хоча розумів, що попереду ще стрибки китайця та шансів на золото обмаль. Але Дмитра це, схоже, зовсім не хвилювало – він широко посміхався. З цією посмішкою він і підійшов до нечисленних українських журналістів, які чекали на нього.
- Ви виглядаєте абсолютно щасливою людиною.
- Так воно і є! Емоції лише позитивні. Адже це моє найбільше досягнення у житті. Я і на чемпіонатах світу ніколи до трійки призерів не потрапляв. Хоча можливості, здавалося, були. Але мені ніяк не вдавалося впоратися із хвилюванням. Щасливий, що сьогодні зміг зробити те, що добре виходило на тренуваннях. А щодо золота, то Дун Дун просто був сильнішим.
- Як вдалося впоратися з хвилюванням, у чому секрет?
- Навіть не знаю! Тепер сиджу, подумаю, проаналізую, як це вийшло. І якщо зрозумію, то завжди цим користуватимуся. Тому що сьогодні мені виходило все.
- А в Лондон їхали з острахом, що знову нічого не вийде?
- Звичайно, як і майже всі спортсмени, я їхав за медаллю. Але чудово розумів, що мені як завжди дуже складно буде впоратися з хвилюванням. Про це говорив і досвід попередніх Олімпійських ігор, де я після кваліфікації, в якій у мене все виходило, йшов третім - відстав тількивід двох китайців А у фіналі знову зіграв роль нервовий тиск. Комбінацію виконав погано і став лише шостим. Зараз у фіналі я залазив на батут і думав: "Ну не може вдруге статися те саме! Не можна знову наступати на ті ж граблі!" І вийшло.
- А коли стало зрозуміло, що вийшло?
- На третьому із десяти елементів я зрозумів, що відчуваю своє тіло і все йде чудово!
- Микита Федоренко, на ваш погляд, виступив нижче за свої можливості, посівши лише шосте місце?
- Він, звичайно, міг виступити краще. Думаю, зіграло свою роль те, що для нього – це перша Олімпіада. Але, впевнений, у Микити попереду велике майбутнє.
- А що Дун Дун виконує такого, чого ви поки що не можете?
- Дивіться, кваліфікація у нас складається з двох вправ – обов'язкової та довільної. У принципі, довільне - це те, що ми потім виконуємо у фіналі. Але Дун у кваліфікації його трохи спростив. І мені вдалося набрати за свою комбінацію більше, ніж він за свою спрощену. Рівень складності наших вправ дорівнював. А у фіналі він зробив свою найскладнішу комбінацію, причому на найвищому рівні. У нього складність у фіналі була 17,8, у мене – 17,1. Я поступився Дуну балом, з якого сім десятих - це саме програш у складності, а ще три десятих - поки не знаю в чому. Можливо, у висоті польоту, може, у техніці. Тож тепер потрібно працювати здебільшого над складністю і небагато – над технікою.
- Але ж і Дун мав не максимальну складність?
- Так, рекордсмен світу зараз канадець Джейсон Барнетт, котрий був другим на попередніх Іграх, а тут не зміг виконати комбінацію до кінця. Один раз на змаганнях він мав вправу складністю 188 одиниць - це 18,8 бала! Але за такої неймовірноїскладнощі дуже страждає техніка виконання. Тож треба знаходити золоту середину. Коли готуватимемо нову комбінацію до наступного сезону, обов'язково це врахуємо.
- А чому раніше не вдалося підготувати складнішу вправу?
– Навіть та комбінація, яку я роблю зараз, для мене нова. Ще торік у мене була складність лише 16,4. А загалом нинішню вправу я виконав на змаганнях лише вдруге. І це сьогодні моя стеля. Нині у світі батута є один лідер – Дун. А я виступив на свою силу і дуже радий цьому.
- Перед Іграми здавалося, що на медаль у батутистів керівники якось не дуже розраховували.
- Може, обережно? Адже на тренуваннях у нас все виходило, і, в принципі, про медаль можна було думати.
- Як довго ви у Лондоні?