Доля авіатора

«Вони не змогли або не встигли пустити собі кулю у скроню. Як там у фронтовому анекдоті? Особист катує льотчика, який повернувся з полону: «Як же ти міг здатися? Що ж ти не застрелився?! «Та стрілявся я! Всю обойму випустив — не влучив!»

З Шокші - у небо

Головний герой нашої розповіді начебто виникає нізвідки і в невідомості пропадає.

Втім, ми знаємо, що народився Степан Філатович Бамшин у 1903 році у селянській родині у селі Шокша. Як сільський хлопець та ще з малої народності вепсів став льотчиком? Напевно, як і багато інших хлопців у ті радянські роки… Робота чи армійська служба у місті, вперше побачений аероплан поманив у небо. "Комсомолець, на літак!". Аероклуб, школа військових пілотів, служба у винищувальній авіації ВПС РСЧА. Шкіряний реглан, пілотка "курка" на рукаві. Пісня «Улюблене місто може спати спокійно». Дівчата падають: "Мамо, я льотчика люблю!"

Соколи Куусінена

Чому? Справа в тому, що ескадрилья — перша авіачастина, що спішно формується з початком війни Фінської Народної Армії, бойового загону бутафорської Фінляндської Народної Республіки під проводом Отто Куусінена. Історія цієї частини досліджена давно і нового ми тут нічого не відкриваємо.

Нацкадри збирали по всій країні. Командир ескадрильї за анкетою – вепс. Його заступник фін, щоправда, на прізвище Іванов, теж капітан і досвідчений інструктор. Штурман ескадрильї капітан Кемпайнен, ад'ютант старший лейтенант Мулданен та військовий технік Ховінен — теж фіни. Комісар Виноградов українець, але його помічник із комсомолу петрозаводчанин Федір Тимоскайнен — карел.

Пілоти здебільшого мають фінські прізвища — Нокелайнен, Хямяляйнен, Пекканен, Пулкенен, Тікка, Хаман, Кіуру, Тілку… Хоча трапляються і слов'янські:Соколов, Поваров, Куриленко, Темний, Журавльов, Алушков, Андрєєв і навіть Файєрман до цього списку якось затесався. У техскладі з 48 авіамеханіків та фахівців - 8 фінів.

За одними даними, ескадрилья як особлива входила до складу авіації 8-ї армії. На думку ж дослідника історії авіації Карельського фронту Олексія Дмитренка, її люди значилися у списках 2-ї ескадрильї капітана Бамшина у складі 72 змішаного авіаполку.

Але за три дні закінчилася ця війна, прозвана поетом Твардовським «незнаменитою». Перебазуватися соколам Куусінена на Гельсінкі була не доля. Як і ФНР і ФНА, карело-фінська авіація була тихо та безславно розформована. Пілотів і техніків перевели в інші частини, багато хто звільнений у запас. Подання на ордени підписали лише Іванову та Ховінену, на інші наклали негативну резолюцію. Що зрозуміло: адже ескадрилья так і не зробила за фінську кампанію жодного бойового вильоту.

З тієї ескадрильї

У Вітчизняну інші «авіатори ФНР» канули в невідомість, інші здобули славу.

І були ще багато і багато хто...

Невезучий полк

Де воював на початку війни Бамшин, ми не знаємо. Зважаючи на все, з винищувальної авіації він перейшов у штурмову, оскільки застарілі І-15 біс стали використовувати як штурмовики.

Згідно з повідомленням, бойове хрещення було успішним. Штурмовикам вдалося спалити три та пошкодити до шести літаків противника, підірвати склади боєприпасів та пального, три бензоцистерни, придушити вогонь чотирьох зенітних батарей. (Щоправда, фінські джерела знищення літаків не підтверджують, швидше за все, вони були лише пошкоджені).

Без ременя та без чобіт

Вони не змогли або не встигли пустити собі кулю у скроню. Як там у фронтовому анекдоті? Особист катуєльотчика, який повернувся з полону: «Як же ти міг здатися? Що ж ти не застрелився?! «Та стрілявся я! Всю обойму випустив — не влучив!»

Не кожен день доблесна фінська армія бере живцем відразу командира та штурмана радянського авіаполку! Звісно, цю подію її військова пропаганда використовувала «на повну».

Полонені Сергій Войцеховський та Степан Бамшин. Фото: Talvisota Ilmassa. The winter war в the air. Tampere, 2011 року.

Компрометуючі обставини

У цьому розділі нам доведеться розповісти про нашого героя те, що розповідати навіть не хочеться. Загалом слово авіапошуковику Олексію Дмитренко:

«Командування фінських ВПС розпорядилося провезти Бамшина та Войцеховського всіма фронтовими авіачастинами. Там їм влаштовували, говорячи по-сучасному, брифінги. У вільному спілкуванні «за чаркою кави» їх просили поділитися з фінськими «колегами» відомостями про організацію та тактику радянських ВПС, про сильні та слабкі сторони штурмовика Іл-2, про прийоми заходу на мету та ухилення від атак винищувачів, про підготовку та бойовий дух командного складу, льотчиків, стрільців. Загалом говорили про все — і яке наші авіатори отримують грошове забезпечення, і скільки горілки приймають за вечерею.

Вже за місяць полонених зажадали собі союзники-німці, які теж зацікавлені у цінній розвідінформації. Літак Іл-2, всупереч деяким джерелам, німцям не передавався, мабуть, таких трофеїв у них вистачало. Для фінських ВПС машина не відновлювалася».

Факт другий: 1946 чи 1947 року громадянин Бамшин С.Ф., який повернувся на батьківщину. став на облік у Шелтозерському райвійськкоматі, за місцем народження.

Зізнатися, коли Олексій Дмитренок зацікавив мене цим сюжетом, я не зовсім уявляв, куди ця розповідь повернеться і чим закінчиться. І про когоя, власне, пишу: про героя чи про зрадника?

З Олексієм ми навіть посперечалися.

«Не треба з Бамшина робити героя, — сказав він, — це бездар та невдаха. Посуд сам: у фінську війну ескадрилья не змогла зробити жодного бойового вильоту. У Вітчизняну він 10 місяців готував полк у тилу і так до ладу і не підготував. До речі, на Карельському фронті інші командири полків у бойових умовах переходили на нову техніку за лічені дні, майже без відриву від польотів. Та який він герой? Згадаймо його колишніх підлеглих — Іванова, Фаєрмана… Оце герої. А поведінка Бамшина у полоні?»

Все так. Але чому в історії війни повинні залишитися лише бездоганні персонажі, які чудово підходять для цілей військово-патріотичного виховання, лицарі без страху та докору, яких, до речі, у реальному житті не існує? А інших, що ж, викинути та забути?

Якщо повернувся додому, значить, пройшов встановлену після полону перевірку? За інформацією, що є у нас, правоохоронні органи республіки не виявляли уваги до громадянина Бамшина С.Ф. Як склалася подальша доля «командувача авіації ФНА»? На ці питання не можна відповісти без занурення в архіви та допомоги з боку тих, хто щось знає про його долю.