Доповідь - Сонети це ключ, яким Шекспір відкрив своє серце - Література та українська мова
Сонети Шекспіра були, є і залишаються великою таємницею поета — його серця, його кохання, її життя. Таємниця ця не тільки в тому, кому були присвячені безсмертні поетичні рядки, хто ця «смаглява леді» та «блакитноокий юнак». Можливо, і знайдуть вчені справжніх прототипів — адже що далі від доби, то простіше це встановити. Але таємниця полягає у тому, чому сонети Шекспіра приваблюють нас, людей ХХІ століття? Значить, про справжнє, чисте, загальнолюдське писав творець, коли й зараз це так хвилює. Отже, зумів прокласти стежку від свого до нашого серця.
Шекспір почав писати сонети в ранній період своєї творчості — перший період, який називають оптимістичним.
Шекспір був частим гостем у замку графа Саутгемптона. Тут зачаровували очі картини Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело, мчала музика італійських композиторів, звучали сонети великого флорентійця Петрарки. Душа жадала чогось високого і прекрасного — чому ж не випробувати себе в жанрі сонета, адже в чотирнадцяти рядках цього вірша може поміститися всесвіт!
Шекспір не терпів манірних писань, йому не подобалося, коли поети оспівували штучне кохання і красу: адже поряд існувало земне, реальне прекрасне. Спочатку Шекспір писав сонети, які читав лише найближчим друзям, тому довго не друкувалися.
Дві основні теми розвиває Шекспір у своїх сонетах: тему дружби та тему кохання.
Не хотілося б вдаватися до ключів, які відчинять дверцята з відповіддю: хто ті люди, про яких пише Шекспір, чи існували конкретні особи, чи це творіння фантазії поета?
Хочеться взяти ключ від інших таємничих дверей: Що є для Шекспіра дружба і любов? Якимпотрібно бути, коли любиш і коли дружиш?», коли ти «погорджений і долею, і людьми»?
Я проміняти ніколи б не хотів
Твоє кохання на славу королів.
Ці кінцеві рядки 29-го сонету потрібно знати кожному, хто хоче бути справжнім другом!
Ліричний герой сонетів вміє бути благородним: його найкращий друг забрав у нього кохану, але не гнівається, він уміє прощати. Його любов - це зірка ведуча (сонет 116).
Але знайдено ключ! Кохана — це справжня земна жінка, вона така, як і будь-хто, але вона кохана, тому наймиліша від усіх красунь.
Минули віки, змінилися люди, стали іншими смаки та ідеали, а сонети Шекспіра хвилюють і досі. Тому що вічною є щирість людських почуттів, справжня дружба та щира любов. Це і є, мабуть, той ключ, яким можна відчинити двері, за якими мешкає «вічна таємниця» сонетів Шекспіра.