Єдиний соціальний внесок – роз’яснює Пенсійний фонд, Облік та аудит у бюджетній сфері
Платники єдиного внеску визначені частиною першою статті 4 Закону.
Базу нарахування єдиного внеску визначено статтею 7 Закону.
Для платників-роботодавців, визначених пунктом 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 та платників – найманих працівників, визначених пунктами 2, 3, 6, 7 та 8 частини першої статті 4 Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат , які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”.
Розмір єдиного внеску встановлюється у відсотках від суми заробітної плати та залежить від класу професійного ризику виробництва, встановленого для роботодавця за основним видом його діяльності та становить від 36,76% до 49,7%.
Для бюджетних установ (незалежно від визначеного ним класу професійного ризику виробництва) розмір нарахування єдиного внеску становить 36,3%.
Для роботодавців, які використовують працю найманих працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-спостерігачі) та бортоператорів, що виконують спеціальні роботи у польотах, єдиний внесок встановлюється у розмірі 45, Основи нарахування цих осіб.
Підприємства, установи, організації за працюючих інвалідів сплачуватимуть єдиний внесок у розмірі 8,41%.
Нарахування єдиного внеску для найманих працівників (крім платників, зазначених у ч. 9 статті 8 Закону) здійснюється у розмірі 3,6% від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат.
Відповідно до абзацу другого частини 6 статті 8 Закону для підприємств,установ, організацій, фізичних осіб, які виплачують допомогу з тимчасової непрацездатності особам (у тому числі інвалідам), зазначеним у пункті 11 частини першої статті 4 Закону, єдиний внесок на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та суми допомоги з тимчасової непрацездатності нараховуються за ставкою 33,2%.
Для осіб, які отримують допомогу з тимчасової непрацездатності відповідно до частини 12 статті 8 Закону, єдиний вклад із сум такої допомоги утримується за ставкою 2%.
Базою для нарахування єдиного внеску для платників роботодавців (крім платників, зазначених в абзаці сьомому частини 1 статті 4 Закону), які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи ( послуги, що надаються) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію його як підприємця) є винагорода, що виплачується такій фізичній особі за виконання робіт (надання послуг). Єдиний вклад на суми такої винагороди нараховується роботодавцем у розмірі 34,7%. Для платників – фізичних осіб єдиний внесок нараховується у розмірі 2,6% винагороди за цивільно-правовими договорами.
Оскільки у свідоцтві про державну реєстрацію підприємця види діяльності не зазначаються, то для підтвердження його виду діяльності можна використати інформацію, надану державним реєстратором, де зазначаються види його діяльності відповідно до КВЕД.
Фізичні особи – підприємці (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та особи, які забезпечують себе роботоюсамостійно та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, сплачують єдиний внесок у розмірі 34,7% сум доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає оподаткуванню на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, в якому отримано дохід (прибуток).
Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7% на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більшою за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
На період до повного стягнення заборгованості за органами Фонду зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Зарахування сум переплат зі сплати страхових внесків у рахунок єдиного внеску не допускається.
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону платники єдиного внеску – роботодавці зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, яким є календарний місяць, не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим звітним періодом.
При цьому платники при кожній виплаті заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові)платежі).