Біографія
Син інженера італійського походження, що прийняв французьке підданство (по-італійськи прізвище читається як Дзо́ла), який побудував канал в Ексі. Свою літературну діяльність Золя розпочав як журналіст (співробітництво в L'Evénement, Le Figaro, Le Rappel, Tribune); багато його перших романів — типові «романи-фельєтони» («Марсельські таємниці» — «Les mystères de Marseille», 1867). На всьому наступному протягом свого творчого шляху Золя зберігає зв'язок з публіцистикою (збірки статей: Mes haines, 1866, Une campagne, 1881, Nouvelle campagne, 1886). Ці виступи здійснюють активну участь митця у політичному житті його часу. Політична біографія Золя небагата подіями. Це біографія ліберала, який виступає в період капіталістичного підйому. В останній період свого життя Золя тяжів до соціалістичного світогляду, не виходячи за межі радикалізму.
Як найвища точка політичної біографії Золя має бути відзначено його участь у справі Дрейфуса, яка оголила протиріччя Франції 1890-х рр., — знамените «J'accuse» («Я звинувачую»), яке коштувало письменнику вигнання до Англії (1898).
Золя помер у Парижі від отруєння чадним газом, за офіційною версією через несправність димаря. Його останні слова звернені до дружини були: "Мені погано, голова розколюється. Подивися, і собака хвора. Напевно, ми щось з'їли. Нічого, все минеться. Не треба нікого турбувати…".Сучасники підозрювали, що це могло бути вбивство, але незаперечних доказів цієї теорії знайти не вдалося.
Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії
|
