Єрусалим із собачим обличчям
Розповідають, що Хаїм Нахман Бялик, вперше з'явившись у Тель-Авіві в 1924 році і побачивши, як жителі міста ходять зі своїми собаками на повідках, наче якісь парижани чи лондонці, здивовано зауважив: «Одне з двох: чи євреї перестали бути євреями, або собаки перестали бути собаками! З того часу минуло вже дев'ять десятиліть, і найкращі друзі людини за цей час встигли підкорити також Єрусалим — місто значно консервативніше. Сьогодні собаки не тільки виглядають з вікон та дверей найрізноманітніших кварталів Святого граду, а й починають все активніше притягувати до себе симпатії таких його мешканців, які раніше за їхньої появи неодмінно перебігали на інший бік вулиці. (Так вже історично склалося, що юдеї та мусульмани не звикли бачити в собаках домашніх улюбленців.) До нас, господарів двох «нечистих тварин», тепер щодня звертаються з проханням «погладити собачку» діти з хасидських та арабських сімей, причому з благословення своїх батьків.
У самому центрі нового Єрусалиму, у парку на площі, що отримала неофіційну народну назву площі Коня, ось уже кілька років поспіль, щоп'ятниці, добровольці товариства захисту собак влаштовують День Усиновлення, знайомлячи між собою численних представників Homo sapiens і Canis familiaris — двох біологічних видів, тих, хто шукає один одного в хаосі сучасного мегаполісу. Мабуть, насправді настає кінець часів, про який сказали мудреці Талмуда, що обличчя покоління стане обличчям собачим. Дуже, треба сказати, симпатична фізіономія.
Текст: Некод Зінгер Фото: Галі-Дана Зінгер