Фенобарбітал інструкція із застосування, аналоги, склад, показання
одна таблетка містить: активну речовину: фенобарбітал - 100 мг;допоміжні речовини:цукор, стеарат кальцію, тальк, крохмаль картопляний.
Фармакологічна дія
Фармакокінетика
Біодоступність фенобарбіталу становить 70-90%. Максимальна концентрація досягається через 20-60 хвилин після прийому. Концентрація в головному мозку зберігається до 8-12 годин.
20-45% від фенобарбіталу зв'язується з білками плазми. Об'єм розподілу становить 0,7 л/кг. Після всмоктування, барбітурати швидко розподіляються у всіх тканинах (зокрема, у печінці та головному мозку).
Фенобарбітал проникає через плаценту і виявляється у невеликих кількостях у грудному молоці.
10-40 мкг/мл: протисудомна, седативна та гіпнотична дія.
> 50 мкг/мл: кома.
> 80 мкг/мл: смертельна.
Фенобарбітал гідроксилюється в печінці, головним чином неактивний р- гідрофенобарбітал. Фенобарбітал є індуктором ферментів печінки, збільшуючи тим самим біотрансформацію як власну, так і інших лікарських засобів.
Приблизно 25% дози виводиться у незміненому вигляді із сечею, 75% – у вигляді сульфатів, глюкуронідів та р-гідрокси метаболітів. Період напіввиведення фенобарбіталу залежить від віку, функції печінки та рН сечі: у новонароджених 3-7 днів, у дітей та у дорослих 2-4 дні, при цирозі печінки, період напіввиведення збільшується до 4-8 днів. Підлужування та/або збільшення діурезу призводить до збільшення виведення незмінного фенобарбіталу.
Фармакокінетика в спеціальних групах пацієнтів
При порушенні функції нирок період напіввиведення збільшується, що вимагає зменшення дози фенобарбіталу.
Показання до застосування
Усі форми епілепсії (за винятком абсансів), алкогольна абстиненція.
Протипоказання
Гіперчутливість до фенобарбіталу, барбітуратів або інших компонентів лікарського засобу, порфірія, пригнічення дихального центру, тяжка ниркова або печінкова недостатність, вагітність, період грудного годування, гостре отруєння препаратами центральної дії: снодійні, седативні засоби, анальгетики, алкоголь, алкоголем; діти до 6 років.
Вагітність та період лактації
Протипоказано застосування препарату в І та ІІІ триместрі вагітності. На час лікування препаратом грудне вигодовування слід припинити.
Спосіб застосування та дози
Доза повинна регулюватися індивідуально для пацієнта на підставі вимірювання рівня крові, із застосуванням найменшої ефективної дози. Зазвичай терапевтичний ефект досягається при концентрації у плазмі від 15 до 40 мкг/мл (від 65 до 170 мкмоль/л).
1-3 мг/кг ваги тіла на день, максимальна разова доза – 200 мг; добова – 500 мг.
Орієнтовна доза - 3-4 мг/кг маси тіла на день, оскільки передбачається, що метаболізм у дітей та підлітків більш інтенсивний.
Кратність прийому 1-3 рази на день.
Особливі групи пацієнтів
У людей похилого віку зазвичай потрібна нижча доза.
Хворі на порушення функції нирок або печінки
Дозу слід зменшити. Терапевтичні концентрації у плазмі становлять від 10-40
Побічна дія
З боку нервової системи: запаморочення, слабкість, непритомний стан, порушення координації рухів, збудження, загальмованість, дратівливість, головний біль, тремор рук, сонливість, парадоксальна реакція (особливо у дітей, літніх таослаблених хворих - незвичайне збудження), галюцинації, депресія, "кошмарні" сновидіння, порушення сну.
З боку опорно-рухового апарату: при тривалому застосуванні – порушення остеогенезу, рахіт.
З боку травної системи: нудота, блювання, запор, при тривалому застосуванні – порушення функції печінки.
З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, мегалобластна анемія, тромбоцитопенія.З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску.
Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, набряклість повік, обличчя і губ, утруднене дихання, рідко - ексфоліативний дерматит, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона).
Інші: порушення зору, тривале застосування може призвести до барбітуратної залежності; різке припинення прийому фенобарбіталу може призвести до розвитку "синдрому відміни": малі симптоми (протягом 8-12 год після припинення застосування препарату) - тривога, рухове занепокоєння, м'язові посмикування, тремор рук, слабкість, запаморочення, порушення зору, нудота, рвота порушення сну, "кошмарні" сновидіння, ортостатична гіпотензія; основні симптоми (протягом 16 год. і триває до 5 днів) – судоми, галюцинації.
Передозування
Симптоми: при гострому отруєнні (прийом 1 г) - ністагм, атаксія, запаморочення, головний біль, загальмованість, змазаність мови, виражена слабкість, ослаблення або втрата рефлексів, виражена сонливість, підвищення або зниження температури тіла, уповільнення та утруднення дихання, задишка, збудження, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється паралітичним розширенням), олігурія, тахі-або брадикардія, ціаноз, геморагії в місцях тиску,сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легень, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, розвиток явищ серцевої недостатності; при прийомі 2-10 г - летальний кінець; при хронічному отруєнні – дратівливість, ослаблення здатності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості.
Лікування: негайне звернення за медичною допомогою, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, специфічного антидоту немає, підтримання життєво важливих функцій організму.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Вплив інших лікарських засобів на фенобарбітал
• Алкоголь – одночасний прийом з алкоголем може призводити до потенціювання пригнічувальної дії на ЦНС. Ті самі ефекти спостерігаються при сумісному прийомі з іншими депресантами ЦНС.
• Антидепресанти – включаючи інгібітори МАО, СІОЗС та ТЦА можуть зменшувати протиепілептичну активність фенобарбіталу за рахунок зниження судомного порогу.
• Протиепілептичні засоби – плазмові концентрації фенобарбіталу підвищуються при одночасному прийомі з окскарбазепіном, фенітоїном та вальпроатом натрію. Вігабатрін – є дані про зниження плазмової концентрації фенобарбіталу.
• Нейролептики – одночасне застосування аміназину або тіоридазину з фенобарбіталом може призводити до взаємного зниження плазмової концентрації.
• Фолієва кислота – призначення препаратів фолієвої кислоти для лікування дефіциту фолієвої кислоти, що може спостерігатися при застосуванні фенобарбіталу, спричиняє зниження плазмового рівня фенобарбіталу, що призводить до недостатнього контролю судомних нападів у деяких пацієнтів.
• Мемантин – ефективність фенобарбіталу може знижуватися.
•Метилфенідат може збільшувати плазмову концентрацію фенобарбіталу.
• Лікарські засоби на основі звіробою продірявленого – ефективність фенобарбіталу може бути знижена при одночасному застосуванні.
Ефекти фенобарбіталу щодо інших лікарських засобів Фенобарбітал підвищує швидкість метаболізму наступних препаратів, що призводить до зниження плазмових концентрацій:
• антиаритмічні засоби – дизопірамід та хінідин – можливе зниження концентрацій, що підтримують антиаритмічний ефект. При призначенні чи відміні фенобарбіталу необхідний контроль плазмових концентрацій антиаритмічних засобів. Може знадобитися зміна їхнього режиму дозування.
• антибактеріальні препарати – левоміцетин, доксициклін, метронідазол та рифампіцин.
Необхідно уникати одночасного застосування телітроміцину на фоні та протягом 2 тижнів після прийому фенобарбіталу.
• антидепресанти – пароксетин, міансерин та трициклічні антидепресанти.
• протиепілептичні засоби – карбамазепін, ламотриджин, тіагабін, зонісамід, примідон і, можливо, етосуксаміда.
• протигрибкові препарати – протигрибкова дія гризеофульвіну може бути знижена або відсутня при одночасному прийомі з фенобарбіталом. Фенобарбітал можливо знижує плазмові концентрації ітраконазолу та позаконазолу. Не рекомендований спільний прийом із вориконазолом.
• нейролептики – фенобарбітал можливо знижує плазмову концентрацію арипіпразолу.
• противірусні препарати – фенобарбітал можливо знижує плазмові концентрації абакавіру, ампренавіру, дарунавіру, лопінавіру, індинавіру, нелфінавіру, саквінавіру.
• анксіолітики та снодійні – клоназепам.
• апрепітант – фенобарбітал можливо знижуєконцентрацію у плазмі апрепітанту.
• бета-блокатори – метопролол, тимолол та, можливо, пропранолол.
• блокатори кальцієвих каналів – фенобарбітал призводить до зниження рівня фелодипіну, ісрадипіну, дилтіазему, верапамілу, німодипіну та ніфедипіну, що може вимагати збільшення їх доз.
• серцеві глікозиди – при одночасному застосуванні з фенобарбіталом концентрація у крові дигітоксину може знизитися вдвічі.
• циклоспорин та такролімус.
• цитостатики-фенобарбітал можливо знижує плазмові концентрації етопозиду та іринотекану.
• діуретики – не рекомендовано одночасне використання фенобарбіталу з еплереном.
• галоперидол -плазмові концентрації знижуються приблизно вдвічі при одночасному застосуванні з фенобарбіталом.
• антагоністи гормонів – гестринон і, можливо, тореміфен.
• метадон - при одночасному застосуванні з фенобарбіталом можуть знижуватися плазмові концентрації та з'являтися симптоми відміни, що може вимагати збільшення дози метадону.
• естрогени – зниження контрацептивного ефекту.
• прогестагени-зниження контрацептивного ефекту.
• теофіліну – може знадобитися збільшення дози теофіліну.
• гормони щитовидної залози – може знадобитися збільшення доз гормонів щитовидної залози при гіпотиреозі.
• вітаміни - барбітурати, можливо, збільшують потребу у вітаміні D.
Посилює ефекти натрію оксибутирату. Спільне застосування не рекомендоване.
Запобіжні заходи
Знижує концентрацію білірубіну у сироватці крові. Слід бути обережними у ослаблених хворих (високий ризик виникнення парадоксального збудження, депресії та сплутаності свідомості навіть при призначенні звичайних доз), у пацієнтів згострим та/або хронічним больовим синдромом (можливе парадоксальне збудження або можуть маскуватися важливі симптоми). Щоб уникнути розвитку синдрому "скасування", припиняти лікування слід поступово. Під час лікування слід контролювати функцію печінки, нирок, загальний аналіз крові.
З обережністю застосовують при анемії, хронічній обструктивній хворобі легень, брохоспазму (в т.ч. в анамнезі), астматичному статусі, диспное, цукровому діабеті, лікарській залежності, печінковій недостатності (в т.ч. в анамнезі), печінковій комі, гіперкінезі, тиреотоксикозі, гіпофункції надниркових залоз (в т.ч. прикордонні стани), депресії, суїциді, гострому та/або хронічному больовому синдромі, а також у ослаблених хворих.
У хворих при лікуванні протиепілептичними засобами спостерігаються зміни настрою та суїцидальні думки. Механізм цих змін невідомий, а доступні відомості не виключають можливості підвищення ризику суїциду при прийомі фенобарбіталу.
За пацієнтами, які беруть фенобарбітал, слід уважно спостерігати з метою своєчасного виявлення ознак депресії, суїцидальних думок або поведінки. При появі ознак суїцидальних думок або поведінки пацієнтам слід порадити негайно звернутися за медичною допомогою до лікаря.
При застосуванні фенобарбіталу були зареєстровані небезпечні для життя стани: синдром Стівенса-Джонсона (SJS) та токсичний епідермальний некроліз (TEN). Пацієнти повинні бути попереджені про ознаки та симптоми даних станів та ретельно стежити за реакціями з боку шкіри. Найвищий ризик виникнення SJS або TEN відзначається протягом першого тижня лікування. Якщо з'являються симптоми або ознаки SJS або TEN (наприклад, прогресивні висипання, часто з бульбашками або ушкодженняслизової оболонки), лікування фенобарбіталом має бути припинено. Якщо у пацієнта в анамнезі розвивався SJS при застосуванні фенобарбіталу, фенобарбітал не повинен призначатися пацієнтові.
Вплив на здатність до керування автотранспортом та іншими потенційно небезпечними механізмами.
Форма випуску
По 6 або 10 таблеток в контурну упаковку без комірки. Одну контурну упаковку по 10 таблеток або одну, дві контурні упаковки по 6 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку.
Упаковка для стаціонарів: по 50 контурних без'ячейкових упаковок № 6 або № 10 з відповідною кількістю інструкцій із застосування в коробку.
Умови зберігання
У захищеному від вологи місці при температурі не вище 25 ºC.