Футуризм (художній рух)
Футуризм(італ. futurismo від латів. futurum — майбутнє) [1] — авангардистська художня течія 1910-х — початку 1920-х 20 ст., що найбільш повно проявилася в Італії (батьківщині футуризму) та Укаїни. Футуристи були в інших європейських країнах — Німеччині, Англії, Франції, Польщі. Футуризм заявив про себе в літературі, живописі, скульптурі та архітектурі, меншою мірою в музиці, сценічному мистецтві і навіть кулінарії.
Зміст
Застарілими були оголошені жалість, повага до людської особистості, романтичне кохання. Захоплені новими досягненнями техніки, футуристи прагнули вирізати «ракову пухлину» древньої культури ножем техніцизму та останніх досягнень науки. Гоночний автомобіль, «що мчить як шрапнель», видавався їм прекраснішим за Ніку Самофракійську. Футуристи стверджували, що нова техніка змінює і людську психіку, а це потребує зміни всіх образотворчих засобів мистецтва. У світі їх особливо зачаровували швидкість, мобільність, динаміка, енергетика. Свої поеми та картини вони присвячували автомобілю, поїзду, електриці. «Жар, що походить від шматка дерева чи заліза, нас хвилює більше, ніж усмішка і сльози жінки», «Нове мистецтво може бути лише насильством, жорстокістю», — заявляв Марінетті.
Напередодні Першої світової війни Марінетті відверто підкоряє художні інтереси політичним: створює футуристичні гуртки з націоналістично налаштованої молоді, їздить Європою з пропагандистськими лекціями. Агітує за вступ Італії до Першої Світової війни і сам бере участь у ній добровольцем. У 1918 італійські футуристи утворили політичну партію, яка почала зближуватися з «фашиями» Б.Муссоліні. У 20-ті багато футуристів оспівували фашистський режим, вважаючи його втіленням мрії про великемайбутньому Італії. [2]