Гіпотіазид (гідрохлортіазид), Ліки,

Виробник:

"CHINOIN" Pharmaceutical and Chemical Works Co.Ltd., Угорщина

Діюча речовина Гіпотіазиду

Форми випуску Гіпотіазиду

Кому показаний Гіпотіазид

Гіпотіазиду застосовується:

для ліквідації набряків при застійній серцевій недостатності, цирозі печінки з асцитом, передменструальному синдромі, кортикостероїдній або естрогенній терапії;
при набряках, пов'язаних із різними формами дисфункції нирок, такими як нефротичний синдром, гострий гломерулонефрит та хронічна ниркова недостатність;
для лікування гіпертензії у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами – при більш тяжких формах гіпертензії;
зменшення поліурії (парадоксальним чином), головним чином при нефрогенному нецукровому діабеті;
для зниження гіперкальціурії.

Гіпотіазид

Спосіб застосування та дози.

Дозування препарату підбирається індивідуально. Під постійним контролем встановлюється мінімально ефективна доза. Таблетки слід приймати після їди.

Дорослі. Звичайна початкова доза для ліквідації набряків становить 25-100 мг один раз на добу або один раз на два дні. Залежно від клінічної реакції, доза повинна бути знижена до 25 - 50 мг один раз на добу або один раз на два дні. У тяжких випадках можуть застосовуватися початкові дози до 200 мг на добу.

При передменструальному набряку звичайна доза становить 25 мг на добу та застосовується від початку прояву симптомів до початку менструації.

Як антигіпертензивний засіб звичайна початкова добова доза становить 25 - 50 мг на один прийом, у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими гіпотензивними.препаратами. Для деяких хворих достатньо застосування початкової дози 12,5 мг як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами. Необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу, яка не перевищує 100 мг на добу. Якщо гіпотіазид комбінується з іншими гіпотензивними препаратами, може виникнути необхідність зниження дози іншого препарату для того, щоб запобігти надмірному падінню артеріального тиску.

Гіпотензивна дія гіпотіазиду проявляється протягом 3-4 днів, проте для досягнення оптимального ефекту може знадобитися до 3-4 тижнів. По закінченні лікування гіпотензивний ефект зберігається до 1 тижня.

Діти. Доза препарату повинна встановлюватись залежно від маси тіла дитини. Звичайна добова доза становить 1 – 2 мг/кг або 30 – 60 мг на квадратний метр поверхні тіла, що призначається один раз на добу. Загальна добова доза дітям віком до 2 років становить 12,5 - 37,5 мг, від 2 до 12 років - 37,5 - 100 мг на добу.

Особливості застосування.

При тривалому курсі лікування необхідний ретельний контроль за появою клінічних симптомів порушення водно-електролітного балансу, насамперед у пацієнтів групи високого ризику – хворих з порушеною функцією серця та печінки.

Клінічними симптомами порушення водно-електролітного балансу є: сильне блювання, сухість у роті, спрага, слабкість, летаргія, сонливість, неспокій, м'язові болі або судоми, м'язова слабкість, гіпотензія, олігурія, тахікардія, скарги з боку шлунково-кишкового тракту.

Через посилену втрату калію та магнію під час лікування (рівень калію у сироватці може опускатися нижче 3,0 ммоль/л) виникає потреба у заміщенні калію та магнію. Особливої обережності слід дотримуватись у хворих зсерцевою недостатністю, порушеннями функції печінки або у хворих, які лікуються глікозидами наперстянки.

Гіпокаліємії можна уникнути, застосовуючи препарати, що містять калій або їжу, багату на калій (фрукти, овочі), особливо у разі підвищеної втрати калію (посилений діурез, тривале лікування) або за рахунок одночасного лікування глікозидами наперстянки або кортикостероїдними препаратами.

Гіпотіазид збільшує виведення магнію із сечею, що може призвести до гіпомагніємії.

При зниженій функції нирок потрібний контроль кліренсу креатиніну. У хворих із захворюваннями нирок препарат може викликати азотемію, можуть розвиватися кумулятивні ефекти. Якщо порушення функції нирок очевидні, при розвитку олігурії слід знайти можливість відміни препарату. Хворим з порушеною функцією печінки або з прогресуючими захворюваннями печінки гіпотіазид слід призначати з обережністю, оскільки невелика зміна водно-електролітного балансу, а також рівня амонію в сироватці може спричинити печінкову кому.

У випадках тяжкого церебрального та коронарного склерозу призначення препарату потребує особливої обережності.

Лікування гіпотіазидом може порушувати переносимість глюкози. Під час тривалого курсу лікування при маніфестному та латентному цукровому діабеті необхідний систематичний контроль метаболізму вуглеводів; може виникнути потреба у зміні дози гіпоглікемічних препаратів. Необхідно ретельно контролювати стан хворих із порушеним метаболізмом сечової кислоти. Алкоголь, барбітурати, наркотики посилюють ортостатичний гіпотензивний ефект гіпотіазиду.

При тривалій терапії в окремих випадках спостерігалася патологічна зміна функції паращитовидної залози, що супроводжується гіперкальціємією та гіпофосфатемією. Гіпотіазидможе знижувати кількість йоду, що зв'язується з білками сироватки, без проявів розладу функції щитовидної залози.

Попередження. Застосування гіпотіазиду може спричинити скарги на шлунково-кишкові розлади у хворих, які страждають на непереносимість лактози через наявність лактози у складі препарату.

Вплив на здатність керувати автомобілем та виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги.

У перші дні прийому препарату – тривалість цього періоду визначається індивідуально – забороняється керувати автомобілем та виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги.

Вагітність.

При вагітності препарат може призначатися лише у разі крайньої необхідності, при ретельному зважуванні очікуваної користі та ризику, оскільки препарат знижує обсяг плазми та кровопостачання плаценти, а також проникає через плаценту. Таким чином, існує небезпека виникнення жовтяниці плода або новонародженого, тромбоцитопенії та інших небезпечних наслідків.

Препарат проникає в грудне молоко, тому у випадку, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, годування груддю слід припинити.

Побічні ефекти Гіпотіазиду

Порушення електролітного балансу. Гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія та гіпохлоремічний алкалоз, які виявляються у вигляді сухості у роті, спраги, аритмії, зміни в настрої чи психіці, судом та болів у м'язах, нудоти, блювання, незвичайної втоми чи слабкості. Гіпохлоремічний алкалоз може спричинити печінкову енцефалопатію або печінкову кому.
Гіпонатріємія, яка проявляється у вигляді сплутаності свідомості, конвульсії, летаргії, уповільнення процесу мислення, втоми, підвищення збудливості, м'язових судом.
Метаболічні явища:гіперглікемія, глюкозурія. У хворих з безсимптомним перебігом захворювання гіпотіазид може створювати гіперурикемію та напад подагри.
Застосування гіпотіазиду може порушити перенесення глюкози, внаслідок чого може спостерігатися маніфестація цукрового діабету, що має латентний перебіг. При застосуванні високих доз може підвищуватись рівень ліпідів у сироватці крові.
Шлунково-кишкові явища: холецистит або панкреатит, холестатична жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запори, анорексія.
Серцево-судинні явища: аритмії, ортостатична гіпотензія, васкуліт.
Неврологічні явища: запаморочення, тимчасово розпливчастий зір, біль голови, парестезія.
Гематологічні явища (дуже рідко): лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія.
Реакції підвищеної чутливості: кропив'янка, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, синдром респіраторного дистресу (включаючи пневмоніт та некардіогенний набряк легень), підвищена світлочутливість, анафілактичні реакції аж до шоку.
Інші явища: зниження потенції, порушення нирок, інтерстиціальний нефрит.

Кому протипоказаний Гіпотіазид

Підвищена чутливість до препарату або інших сульфонамідів.
Анурія.
Тяжка ниркова (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) або печінкова недостатність.
Лактація.

Взаємодія Гіпотіазиду

Слід уникати одночасного застосування препарату із солями літію (нирковий кліренс літію знижується, тому збільшується його токсичність).

З обережністю застосовувати гіпотіазид із такими препаратами:

антигіпертензивними препаратами (потенціюється їх дія, можевиникне потреба у корекції дози);
серцевими глікозидами (гіпокаліємія та гіпомагніємія, у поєднанні з дією тіазидних діуретиків, можуть посилювати токсичність наперстянки);
аміодароном (його одночасне застосування з тіазидними діуретиками може призвести до підвищення ризику аритмій, пов'язаних із гіпокаліємією);
оральними антидіабетичними препаратами (знижується їх ефективність, може розвинутись гіперглікемія);
кортикостероїдними препаратами, кальцитоніном (які збільшують рівень виведення калію);
нестероїдними протизапальними засобами (можуть послаблювати діуретичну та гіпотензивну дію гіпотіазиду);
недеполяризуючими м'язовими релаксантами (їхній ефект може посилюватися);
амантадином (кліренс амантадину може знижуватися гіпотіазидом, що призводить до збільшення концентрації амантадину в плазмі та підвищення його можливої токсичності);
холестирамін, який може пригнічувати шлунково-кишкове всмоктування гіпотіазиду;
алкоголем, барбітуратами та наркотичними засобами, які посилюють ефект ортостатичної гіпотензії.

Вплив гіпотіазиду на результати лабораторних аналізів:

Може знижувати рівень йоду, пов'язаного з білками, у плазмі;
Концентрація білірубіну в сироватці може збільшуватися.
Перед проведенням аналізів на функцію паращитовидної залози гіпотіазид слід відмінити.

Передозування Гіпотіазиду

Помітним проявом передозування гіпотіазиду є гостра втрата рідини та електролітів, яка проявляється у таких симптомах:

серцево-судинної системи: тахікардія, гіпотензія, шок;
нейром'язовий: слабкість, запаморочення та судоми литкових м'язів, парестезія, порушеннясвідомості, втома;
шлунково-кишкові: нудота, блювання, спрага;
ниркові: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію);
лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини у крові (особливо у хворих з нирковою недостатністю).

Лікування передозування. Специфічного антидоту при інтоксикації гіпотіазиду немає. Рекомендується провести випорожнення та промивання шлунка для виведення препарату. Абсорбцію препарату можна зменшити, застосовуючи активоване вугілля. У разі гіпотензії чи шоку слід поповнити втрачену рідину та електроліти (калій, натрій).

Слід контролювати водно-електролітний баланс (особливо рівень калію у сироватці) та функцію нирок до встановлення нормальних показників.